І фахівці-мовознавці, і широка громадськість виявляють сьогодні свою гостру зацікавленість щодо змін і доповнень до «Українського правопису» останнього четвертого видання 1993р.
Ось основні питання, навколо яких відбуваються гострі дискусії:
Яким має бути сучасний український правопис, єдиний для мешканців материкової України та українців діаспори.Чи потрібно вносити до чинного «Українського правопису» 1993р. зміни і доповнення.
То ж які зміни пропонується внести до єдиної правописної системи?
Під впливом галицької традиції у «Правописі» 1928р. сформульовано правило, за яким на початку слова пишемо тільки і .Мовознавцями запропоновано чітке правило: писати и на початку незапозичених і давно засвоєних слів перед приголосними н та р: инший, иній, ирій, иржа, иршати, индик, а також у дієслові икати і похідних. [ 12, с.6 ].
Сучасний мовознавець Зеновій Терлак так арґументує пропозицію писати букву и на початку деяких слів: «Написання и на початку слів не є чимось новим в українському правописі. Стосується воно небагатьох слів, а саме тих, у яких орфоепічний словник і рекомендував вимовляти початковий звук і наближено до и. Такою є народна вимова, так писали і наші класики. Згадаймо Тараса Шевченка: «Гуси, гуси білі в ирій полетіли», «Посип индикам, гусям дай». У 50-томному виданні Івана Франка у «Зів’ялому листі» читаємо: «Зелений явір, зелений явір, ще зеленіша ива, ой, між усіма дівчатоньками лиш одна мені мила» [ 16, с.3 ].
У «Словнику української мови» Бориса Грінченка маємо до сотні слів з початковим и (щоправда, разом із похідними). Сучасні словники не фіксують жодного слова з початковим и, хоча реально вони вживаються в мові (дієслово «икати», вигук «ич», роман В. Дрозда має назву «Ирій».
Написання слів із пів- досі є досить проблематичним, учені не можуть дійти спільної думки, як писати пів-, напів- зі словами—разом, окремо чи через дефіс.
Мовознавець Василь Німчук пропонує писати слово пів – «завжди окремо від сусідніх слів, якщо воно означає «половина». Наприклад: пів години, пів гривні, пів яблука, якщо з наступним словом слово пів не втрачає цього значення, а є префіксом, то його пишемо з ним разом. Наприклад: півколо, південь, північ, піваркуш, [ 12, с.6 ].
Щодо апострофа, то у новій редакції «Українського правопису» пропонуються такі зміни: писати апостроф після губних, перед якими стоїть не тільки р, але й л. Наприклад: полб’яний (полба—різновид пшениці).
Наступною зміною, яку пропонується внести в нову редакцію «Українського правопису», є пропозиція в іменниках ІІІ відміни з основою на групу приголосних -ст- у родовому відмінку однини послідовно вживати закінчення –и. Наприклад: вісти, злости, радости і т.д.; слів Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов. (Руси, осени, соли, крови, любови).
Василь Німчук вказує, що ця зміна у правописі є цілком закономірною і має історичне підґрунтя: «З огляду на живе мовлення більшості українців, засвідчене діалектологічним «Атласом української мови» (том І, карта 190, том ІІ, карти 174-175), історичну практику, в тому числі й основоположників сучасної української літературної мови Івана Котляревського (" Роздуть в нихь храбрости огонь").
За останньою редакцією «Українського правопису», іменники ІV відміни з суфіксом -ен- у родовому відмінку однини мають закінчення–і. Наприклад: імені, племені, сімені. У нову редакцію правопису пропонується в цих іменниках ІV відміни з суфіксом -ен- у родовому відмінку однини внести закінчення –и замість –і. Наприклад: імени, племени, сімени згідно з живою мовою і традицією, оскільки у 1945 році незакономірно нав’язано було літературній мові в цих іменниках флексію –і.
Ще одна правописна зміна стосується звертання, яке пропонується вживати тільки у формі кличного відмінка: Іване! Іване Івановичу! Пане Іване, пане професоре, пане генерале, пане Президенте!
Запозичені слова типу: радіо, Маріо за новою нормою українського правопису дозволено відмінювати, коли перед закінченням не стоїть інший голосний. Це запозичені слова на –о:Маріо, радіо, але пальта, ситра, кіна.
Усі ці зміни і доповнення, які пропонують мовознавці внести в український правопис, стосувалися питомих українських слів.
Розглянемо, які зміни потрібно провести у правописі іншомовних слів.
У західноукраїнській традиції вимовляють: анатема, етер, міт. Крім того, у всіх європейських мовах на місці грецького Θ вимовляють t. В іменах людей відповідно до th у нас закріпилося паралельно:Агафанген – Агатанген, Афіна – Атена, Марфа – Марта, Фекла – Текля, Феодосій – Теодоій, Тодось. У зв’язку з цим запропоновано як нормативні паралельні форми: ефір – етер, кафедра – катедра, марафон- маратон, Гефсиманський – Гетсиманський.
Щодо подвоєння приголосних в словах іншомовного походження, то до цього пункту пропонуються незначні зміни. За Андрієм Бурячком, «приголосні в загальних назвах іншомовного походження не подвоюються. До цього типу слів віднесені й ті, у яких раніше приголосні подвоювалися, зокрема: бароко, беладона, бравісимо, ват (хоч Ватт), інтермецо, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, фортисимо» [ 2, с.12 ]
Серед винятків поки що залишились: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, мулла, нетто, панна, пенні, тонна; білль, булла, вілла та подвоєний р у назві рослини дурра й у назві ароматичної смоли мірра.Василь Німчук пропонує доповнення:«до мінімуму звести випадки подвоєння приголосних в іншомовних словах: тона (замість тонна), міра (замість мірра), але ванна, булла та ін.» [ 12, с.6 ].
Дискусії, які точаться навколо змін і доповнень єдиної української правописної системи, є цілком закономірними. Українські вчені кардинально розходяться в поглядах не лише на ґрунті давніх етимологічних і фонетичних рис української мови. Зокрема, йдеться про норми правопису, на який опираються українці в діаспорі («Український правопис» 1928р) і норми сучасного «Українського правопису» останньої редакції 1993р., які вживаються зараз на території України. Усі зміни, про які сперечаються мовознавці, не є нав’язані нам «штучно» завдяки тим чи іншим політичним віянням, а є наслідком природного розвитку української мови.
Єдиний український правопис повинен об’єднувати, а не роз’єднувати українців у всьому світі.
