Остап Вишня
Найбільш знакові події у житті Кобзаря.
1. Пророцтво батька Григорія Шевченка
Риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько.
Помираючи, він казав родичам: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба;
він не буде абияким чоловіком: з нього буде або щось дуже добре, або велике
ледащо".
2."Школяр-попихач"
3.Перша збірка "Кобзар"
Літературний геній Кобзаря розвинувся дуже рано. У доробку
25-річного Т. Шевченка вже були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван
Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо
мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку «Кобзар», яка
побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступний
вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Показово, що
найперші його поезії не поступалися досконалістю наступним творам. Коли вийшла
перша збірка, Шевченкові було лише 26 років.
Пізніше І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840
р. в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського
письменства, другою після “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу
відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води,
заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і
поетичною грацією вислову”. Враження, яке справив “Кобзар”, підсилилося, коли
наступного року вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана в
1839-1841 рр.).
4.Світова слава "Кобзаря"
Твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а
також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською
французькою, данською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською,
в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською,
бенгальською та багатьма іншими мовами.
5.Воля!
22 квітня 1838 року в домі K. Брюллова
сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасові Шевченку відпускну. Із цього ж
першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ
навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем
Шевченка. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними
медалями.
6.Шевченко-поет-новатор
Норми української літературної мови, створені на народній
основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет
черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від
загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості
багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
7.Десять років заслання
5 квітня 1847 року за участь у
Кирило-Мефодіївському товаристві, а також за створену поему "Сон" Т. Шевченко був заарештований і відправлений
до Петербурга.Микола І власноручно написав: «Под строжайший надзор и с запрещением
писать и рисовать».
Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права
творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні
твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот
у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під
якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період
найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки.
8.Заповіт Шевченка
За день до своєї смерті в розмові з другом - художником
Григорiєм Честахiвським Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi.
У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом
Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де
потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiяв
оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини
тривало 14 дiб.
З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi
води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi
за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальських човнiв не мiг витримати
ваги домовини. Не можна було i перенести домовину на руках бродом. Тодi
запрягли двi пари волiв у козацького воза і перевезли труну на суху
землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцi мiста, передмiсть та
навколишнiх сiл. У соборi домовину поета залишили до ранку, а поетовi родичi
пiдшукали мiсце для могили на Чернечiй горi. Яму викопали неподалiк днiпровського
схилу, а солдати-муляри з канiвського гарнiзону змурували склеп.
Протоiєрей канiвського собору Гнат Мацкевич вiдслужив Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так:
"Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса
Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно
Хресту Господньому, воздвигнеться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту
сторону Днiпра".
Вiд собору похоронна процесiя прямувала через гори i лiс, а
юнаки i дiвчата самотужки везли важкого воза - з великої шаноби до Тараса. Бiля
могили зiбралось кiлька тисяч люду. Похорон тривав до вечора. Художник
Г.Честахiвський пiсля похорону Т.Шевченка залишився в Каневi i вирiшив насипати
над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi
пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на
могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка
вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий
хрест.
Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар
"дарував" крiпакам волю.
Люди, які приходили, забиралися на Чернечу
гору із величезними зусиллями. Маловідомим фактом є те, що перші сходи на гору
побудовано за розпорядженням Симона Петлюри.
Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й
любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування
пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним.
9.Шевченківська премія.
Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії
України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час
почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П.
Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С.
Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Новиченко, Д.
Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р.
Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї Т. Г. Шевченка
відзначалися в усіх державах світу, у багатьох із них вийшли переклади
«Кобзаря».
10.Світова велич Т. Шевченка.
Творчість великого сина України має світове значення. Лише
кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української
душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський);
«Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина);
«Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар,
Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет,
Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу.
Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника у світовій літературі» (Якубець, Польща).
Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать
пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті,
Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі ....
Також Вас, шановні читачі, може зацікавити тема "Кохання Тараса Шевченка".
Про це читайте тут
