Педагогічний портрет

                     Моє педагогічне кредо:         

   
             Промінчиком ясним СВІТИТИ,

                        Нести ЛЮБОВ,  вселяти ВІРУ, 

                                  Дитини душу ОБІГРІТИ,

                                          На крила Мрії  опустити

                                                 І дати силу… ПОЛЕТІТИ!                          

                                            

       

                                   

 

Місце роботи   Великодідушицький ліцей Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області
 Посада   вчитель української мови та літератури
 Педагогічний стаж роботи 22 роки
  Кваліфікаційна категорія   вища

 Педагогічне звання   "старший учитель"

 Власний особистісний і педагогічний портрет

                                           З думкою про дітей

    У  моїх руках книга Життя. Гортаю сторінку за сторінкою. 20 літ спливло відтоді, як переступила поріг рідної школи уже не як учень, а як учитель.Тоді ще зовсім юна, але з великим бажанням творити, з молодечим запалом і відкритим серцем я пішла до дітей. І досі пам’ятаю ті очі, в яких палахкотіли вогники приязні та доброти.

    Ніщо не змінилося з того моменту. Хіба час шаленими темпами промчав.  І зараз мені здається, що це багато – 20 ! Хоча на фоні життя, мабуть, зовсім трішки. О, скільки всього було! Пережитого. Виболеного. Вистражданого. Передуманого. Та все ж –  більше Сміливого,  Красивого,  Радісного, Окриленого. І ось за плечима – 20 найцінніших років  спілкування з дітьми. Увесь цей час творила і зараз творю тільки для Них – моїх найдорожчих учнів. Щодня, долаючи буденну суєту, плекаю ЛЮДИНУ, виховую  ПАТРІОТА, вчу відчувати і знаходити КРАСУ, множити ВІРУ, НАДІЮ, ЛЮБОВ.  І пишаюсь тим, що маю кому дарувати своє тепло та душевну щедрість.

   Яка ж це насолода – бачити , як на твоїх очах із маленького несміливого пуп’янка робиться красива тендітна квітка. А щоб її викохати, потрібно віддавати тепло свого серця, світити дітям хоч маленьким, але ясним промінцем. Світити щодня, щомиті, як би це не було важко. 

    За всі оці роки я усвідомила одне: бути педагогом – велике щастя, але й водночас – велика відповідальність. В учителеві головне – не знання, а доброта, щирість та чуйність. Найщасливіші миті мого вчительства – бачити іскорку в дитячих очах, щиру посмішку, задоволені та радісні обличчя на уроці. А ще зрозуміла, що щастя також – це   коли діти не чують дзвінка на перерву і не відпускають тебе з класу, це коли Оксанка або Михайлик довіряють тобі свої таємниці чи просять твоєї допомоги. Ось це і є справжнє щастя! 

   За подаровані найкращі миті мого вчительства дякую всім своїм  учням. Це Вони по-справжньому зробили мене щасливою!