субота, 31 грудня 2016 р.

З Новим роком!

  Добігає до завершення 2016 рік... За цей час багато прожитого й пережитого, пронесеного й перенесеного, побаченого й почутого. Чимало було перемог і поразок. А ще - приємних несподіванок та світлих моментів!
   А на порозі вже 2017-ий...
Шановна українська родино! Хай прийдешній рік принесе у Ваші домівки мир та спокій. Щоб поруч із Вами завжди були рідні, друзі, колеги, відкриті та щирі, а отже,  шляхетні. Щоб повсякчас Ви відчували за плечима крила, які будуть тримати й піднімати Вас на небачену висоту. Бо людина "нібито не літає, а крила МАЄ, а крила МАЄ..." Нестримної енергії, міцності та твердості духу на шляху до здійснення всіх задумів і мрій! З НОВИМ РОКОМ!

четвер, 22 грудня 2016 р.

Майбутньому назустріч

               Роздуми вголос
    У плині життя, особливо в складні моменти, коли настає потреба важливих рішень, необхідно завжди пам'ятати: доки людина живе, бореться, творить, довкола неї створюється якийсь стабільний світ. Для того, щоб жити далі, вона повинна цей світ "розірвати"і створити новий. Доки здатна це робити, доти справді людина жива й творча.
   Такі прориви - а мова йде про зміни в освіті - завжди болісні й інколи драматичні. Та вони, без сумніву, потрібні. Адже прагнення наблизитись до Європи, демократизація та перебудова вимагають удосконалення змісту, форм та методів організації навчання й виховання учнів.Про це свідчать найновіші постанови й закони, затверджені МОН України, Концепції педагогічної освіти, підручники й посібники, методичні рекомендації, зміни в навчальних програмах, осучаснення процесу навчання ІТ-технологіями, впровадження ЗНО, 12-річна система, сертифікація вчителів. Здавалося б, від теорії до практики - лише один крок. І наша сила - в єднанні й досягненні злагоди, в розумінні своєї неповторності, у віднаходженні індивідуального шляху розвитку, яким ітимуть майбутні українці. У цьому контексті пригадуються слова В. Стуса: "Ступай - майбутньому назустріч, і хай хода твоя легка легкою буде". Звісно, ці рядки мали б бути дороговказом для  всіх учасників навчально-виховного простору. Та чи насправді все так легко, просто, доступно?!
   Так, переживаємо відповідальний історичний момент. Але як, зберігаючи твердість у принципових позиціях, не піддатися ейфорії ? Як знайти те раціональне зерно і не пасувати перед суперечливістю та неоднозначністю?
      Оглядаюсь назад, запитую себе: а що ж дали мені ці роки? Чи тільки радість(бо, справді, спілкування з дітьми - це найбільше щастя!)?  Не лише...Ще була повна втрата будь-яких ілюзій, купа марної, нікому не потрібної паперової праці. Плани....Звіти..., так зване методичне забезпечення....Кому ж все це необхідне? Дітям? Нам, учителям? Нікому. Тільки марнуємо дорогоцінний час і сили. Адже навчання і виховання, погодьтесь, від цього не залежать. Головне, що ти маєш у собі. І чи здатен це донести до дітей. Яким же було моє здивування, коли прочитала, що Міністр освіти позбавив зайвої звітності вчителів. А хіба це правда?! Усе це страшенно заважає сумлінно й чесно вчити дітей. То про яку свободу педагога йдеться? Можна ще довго дошукуватись негативу в нашій професії. На жаль, його вистачає. Та постать вчителя у цій схемі- справді героїчна! Як би його не повчали, як треба виконувати освітянську місію, він все ж  має в собі стільки любові, стільки сонця в душі, що здатен щодня дарувати їх своїм учням. Бо ж тепла та щирої турботи чекати можуть деякі діти лише від нас, учителів. 
     У нашій професії дуже важливо визначити справжні цінності й пріоритети. Учитель, учні, керівництво мають з'ясувати, що в їхній співпраці є найсуттєвішим, а отже, найважливішим. Бо справжнє ні оцінками, ні високими категоріями, ні матеріальними заохоченнями не вимірюється. І в ніякі "числа" не вкладається. Справжнє просто Є. Не на папері. У пам'яті. У совісті. У дійсних думках, рішеннях, вчинках. Усе інше - химера...

понеділок, 19 грудня 2016 р.

Правопис прикметникових форм від географічних назв 

Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) 
1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин – камишинський, Ніжин — ніжинський, Пенжино – пенжинський, Тульчин — тульчинський, Тушино — тушинський, Цюрупинськ — цюрупинський, Чигирин — чигиринський; грузин — грузинський, осетин — осетинський; Болдіно — болдінський, Філіппіни — філіппінський. 

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку – бакинський, Кабарда — кабардинський, Караганда – карагандинський, Поті — потинський, Сочі — сочинський, Чита — читинський, Шахти — шахтинський. 

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] 

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Тамбов — тамбовський, Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів – львівський, Могилів — могилівський; Тетерів — тетерівський, Чернігів – чернігівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський. 

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Біла Церква — білоцерківський, Валки – валківський, Гребінка — гребінківський, Казанка – казанківський, а також Златоуст — златоустівський. Але: Орел — орловський і т. ін. 

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: 

а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький, Ветлуга — ветлузький, Виборг – виборзький, Волга — волзький, Гаага — гаазький, Гамбург — гамбурзький, Калуга — калузький, Ладога — ладозький, Люксембург — люксембурзький, Лейпциг — лейпцизький, Онега – онезький, Острог — острозький, Прага — празький, Рига — ризький, Страсбург — страсбурзький; Воронеж — воронезький (пор. назву українського селища – Вороніж – воронізький), Запоріжжя — запорізький, Париж — паризький; Абхазія — абхазький, Кавказ — кавказький, Лодзь – лодзький, Сиракузи — сиракузький, француз — французький. 
б) К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий): Баскунчак — баскунчацький. Великі Луки — великолуцький. Вишній Волочок — вишньоволоцький, Владивосток — владивостоцький, грек — грецький, Кагарлик — кагарлицький, Казбек – казбецький, калмик — калмицький, Кобеляки — кобеляцький, коряк — коряцький, Кременчук — кременчуцький, Прилуки — прилуцький, словак — словацький, таджик — таджицький, турок – турецький, узбек — узбецький; Ніцца — ніццький, Суец — суецький, Череповець — череповецький; Бахмач — бахмацький, Галич — галицький, Гринвіч — гринвіцький, Овруч — овруцький, Солигалич – солигалицький. Але: Дамаск – дамаський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський. 
в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Арзамас – арзамаський, Одеса — одеський, Тбілісі — тбіліський, тунгус — тунгуський, Черкаси — черкаський, черкес — черкеський, Ясси – ясський; волох — волоський, Карабах — карабаський, Лепетиха — лепетиський, чех — чеський; Золотоноша — золотоніський, Кандалакша — кандалакський, латиш — латиський, Сиваш — сиваський, чуваш — чуваський. 

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах – казахський, Перемишль – перемишльський та ін. 

Правопис складних і складених географічних назв 

1. Окремо пишуться: 

а) Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Силезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа, Зелена Гура, Нове Місто, Новий Сад, Повализька Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр. 
б) Географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море. 
в) Географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове. 
г) Географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село Івана Франка, селище Лев Толстой, станція Єрофей Павлович, але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка, що складаються з двох імен. 

2. Разом пишуться: 

а) Географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам’яногірка, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка; білопільський, верхньодніпровський, дорогобузький, кам’яногірківський, чистоводнівський та ін. 

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні назви типу море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів і т. ін.: Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море тощо.



 б) Географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворіччя, Першотравневе, П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля; дворічанський, п’ятихатківський, семигірський, семипілківський, сорокадубівський та ін. 



в) Географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, крутибородівський, печиводівський. 



г) Географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський. Але: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі інші. 



д) Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белград, Волгоград, Цілиноград; Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольфштадтський. 



е) Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломорський (від Біле море), білоцерківський (від Біла Церква), гостромогильський (від Гостра Могила), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна); житньогірський (від Житні Гори), західноєвропейський (від Західна Європа), кам’янобалківський (від Кам’яна Балка), липоводолинський (від Липова Долина). 

3. Через дефіс пишуться: 

а) Географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бісауський, Глинськ-Загора — глинськ-загорський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, Коло-Михайлівка — коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво — орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця — пуща-водицький; Берізки-Бершадські — берізки-бершадський, Віта-Поштова — віта-поштовий, Кам’янець-Подільський — кам’янець-подільський, Рава-Руська — рава-русь-кий, Харків-Товарний – харків-товарний, Австро-Угорщина – австро-угорський. Але: Індокитай та похідні прикметники від подібних назв. 



б) Географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрієво-Іванівка – андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка — дмитро-варварівський, Івано-Франківськ — івано-франківський, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський, Олександро-Пащенкове — олександро-пащенківський, але Петропавлівка. 



в) Географічні назви, що складаються з іншомовних елементів – повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін., але: Алатау, Амудар’я, Махачкала, Сирдар’я, амудар’їнський, приамудар’їнський; амлмаатинець, кзилординець та ін. 



г) Географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Сант-Яго, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський, фолл-риверський, атлантик-сітинський та ін. 



д) Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз (департамент); новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін. 



е) Прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницько-ставський (від Вінницькі Стави). 



є) Прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: івано-франківський (село Івана Франка). Але: іванофранківець

пʼятниця, 16 грудня 2016 р.

Запрошує в гості Святий Миколай

         Лиш раз в рік таке буває:
         Господь небо відкриває, 
         І на землю поспішає Миколай,
         В кожну хаточку, домівку...
         Чемним дітям під голівку
         Ласку Божу залишає Миколай...
  Щира, дружня атмосфера панувала сьогодні в залі, адже до шкільної родини завітав Миколай. Прийшов із миром та дарунками. І учні 6 класу гідно його зустріли. Кожен учасник святкового дійства зумів перевтілитися у свого  героя й донести глядачам, що диво можливе - тільки треба ВІРИТИ. Та й казка чарівна може стати реальністю, якщо кожен буде наслідувати добрі вчинки Миколая.  Справді, це свято КРАСИ, ДОБРА, РАДОСТІ, МИЛОСЕРДЯ ТА ЛЮБОВІ. Воно залишило світлі спогади, приємні відчуття та гарний настрій.






неділя, 16 жовтня 2016 р.

Галицька говірка

  Територiальнi дiалекти – це дiти нацiональної мови, рiднi дiти. Їх iснування не йде на шкоду лiтературнiй мовi. Навпаки, вони є джерелом збагачення, опорою, резервом i запорукою розвитку лiтературної мови.
   Боротися зараз проти дiалектiв означає боротися i проти загальнонацiональної лiтературної мови.              (В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький "Мова і нація")
Галицький говір, на думку істинних галичан, — це чиста українська мова з мінімальними вкрапленнями польської, німецької та угорської. Хоча для людини, котра володіє тільки літературною українською мовою, галицька мова здасться майже іноземною. Адже іншомовні слова, запозичені в сусідів, місцеве населення примудрилося переробити на свій лад.
   Шановні читачі, смакуйте з насолодою...

четвер, 13 жовтня 2016 р.

ПІД ПОКРОВОМ БОЖОЇ МАТЕРІ

     Український захисник… Він виникає в уяві кожного . У когось – в образі рідного сина, батька чи брата. А в інших – дорогого друга, коханого чоловіка чи просто знайомого. Це світлі образи  тих, хто повернувся і хто назавжди залишився на війні. Тих, хто й нині боронить нашу країну. Усі вони Герої! Дякуємо Їм за мужність, силу і непереможність. 
                                        Хай мир панує завжди і спокій навкруги,
                                        Будь-що Тобі хай буде, МІЙ ВОЇНЕ, до снаги,
                                        Хай множаться здобутки, життя хай процвітає,
                                        Покровом Божа Матір Тебе хай огортає!
     День захисника України дався нам дорогою ціною. Пам' ятаймо про це! На жаль, цей день виборюємо і досі…

неділя, 18 вересня 2016 р.

ДЕНЬ БАТЬКА

  Мудрий і сильний, добрий і справедливий, найкращий у світі — Твій тато. Це він турботливо вкривав Тебе, маленького, теплою ковдрою на ніч, це його веселі жарти перетворювали вихідні на суцільний згусток позитиву. Саме татові натруджені руки допомагали Тобі змайструвати першу в житті годівничку, а його гострий розум завжди виручав під час розв’язання підступної задачі.
Привітай сьогодні свого тата з його «професійним» святом та подякуй за безмежну любов, захист і підтримку.
                                             Татова любов — як літній день,
                                            Пахне потом, хлібом, споришами…
                                            Не знайти такої вам ніде, —
                                            Ну  хіба що на долонях мами.
                                            Татова любов — як джерело,
                                           Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
                                           Ще такої в світі не було,
                                           Ну  хіба що ув очах матусі.
                                           Татова любов — немов меди,
                                           Солодко від неї, аж не йметься.
                                           Спробуй ще таку десь віднайди, 
                                           Ну хіба що в материнськім серці.
                                          Татова любов — мов океан,
                                          Де  ні  дна, ні берега земного…
                                          В неї справді виміру нема,
                                          Бо вона, як в матері, від  Бога.
                                                                                           Сергій Рачинець

                                                         

пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

  Програма ЗНО -2017 з української мови та літератури  затверджена наказом Міністерства освіти та науки № 77 від 03.02.2016 року

неділя, 17 липня 2016 р.

Тема Першого уроку в 2016/2017 навчальному році «Щоб у серці жила Батьківщина"(про відзначення 25-ї річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ).

Необхідні матеріали

неділя, 22 травня 2016 р.

Незабутня екскурсія

Кам’янець-Подільський – стародавнє місто, яке вважається одним з найбільш мальовничих у Східній Європі. Дуже часто його називають "квіткою на камені", "перлиною Поділля". Унікальне воно в кожному його прояві.  Стара частина міста знаходиться на півострові, який є природним утворенням. Річка Смотрич, прокладаючи собі шлях у скелястому каньйоні, утворила цей чудовий природний комплекс. У сучасних межах міста  річка утворює три півострови, на яких розташовані історичні райони Кам’янця: Старе місто, Руські та Польські фільварки.

Старе місто - найбільш цікава для туристів частина .Саме до нього йдуть за можливістю поринути в історичне минуле. Тут знаходиться близько 200 історико-архітектурних пам’яток. Воно побудовано на скелястому півострові площею близько 120 га. Його називали "містом трьох націй", оскільки тут мешкали українці, поляки і вірмени. Тому Старе місто поділене на райони, де проживав певний народ. У кожного була своя площа, ринок, магістрат, а також свої культові споруди. З’єднувалося Старе місто з навколишньою територією лише вузьким перешийком, на якому ще в давнину споруджено міст (Замковий або Турецький).

 Найпопулярнішими об’єктами є Ратуша, костел св. Петра і Павла, Кушнірська вежа, Польська брама, Домініканський монастир. Але головною метою поїздки кожного туриста завжди була Стара фортеця. Це візитна картка міста. Кам’янець-Подільська фортеця є, мабуть, одним з найпопулярніших серед всіх туристичних об’єктів України. Недаремно у 2007 році вона ввійшла до переможців проекту "Сім чудес України".
Два дні перебування на Поділлі пройшли навдивовижу швидко, але залишили незабутні враження. А ось і світлини - світлі спогади....



середа, 18 травня 2016 р.

19 травня одягніть вишиванку!

 Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок.

  Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. Цьогоріч День вишиванки підтримають у 50 країнах світу. 

пʼятниця, 6 травня 2016 р.

До уваги випускників


 ЗНО з української мови та літератури СКЛАДЕНО. Кожен учасник перебуває у тремтливому очікуванні результатів своєї роботи. Та вже зараз без зайвих зусиль можна попередньо визначити свій тестовий бал  за цим посиланням

неділя, 1 травня 2016 р.

            ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Вітаю усіх із Великоднем! Нехай із цим величним святом до Вас прийде здоров'я, радість, щастя, душа знайде проблиски світла, серце пломеніє любов'ю, а помисли стануть щирими та добрими!

четвер, 7 квітня 2016 р.

Час минає, а не вертає...

        Для одинадцятикласників

   До складання ЗНО залишились лічені дні. Потрібно все розпланувати, систематизувати та все-таки попрацювати, адже  "що нині утече, то завтра не зловиш". Особливо звертаюся до тих сміливців, що сподіваються на диво. Та хочу ще раз нагадати: диво "приходить" тільки до наполегливих та цілеспрямованих! Тому, щоб потім не казати "не так сталося, як гадалося", наберіться терпіння, рішучості та ентузіазму. Запрошую Вас ще раз перевірити свої сили у тестуванні за цим посиланням http://testzno.osnova.com.ua/
До речі, не забувайте і про відпочинок...Я вірю у Вас!

неділя, 27 березня 2016 р.

Говоримо правильно

   Культура мови передбачає дбайливе ставлення до чистоти мови, до її природної краси. Незаперечним є той факт, що носій високої загальної культури не дозволить собі засмічувати мовлення. Адже скалічена мова ніколи не підносила людину, а, навпаки, завжди принижувала її, примітизувала її мислення, заважала їй інтелектуально зростати. Отже, справедливо говорять, що культура рідної мови — важливий показник загальної культури людини.
Для Вас, дорогі одинадцятикласники, КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ НА ЩОДЕНЬ. ПОВТОРЮЄМО ВИВЧЕНЕ!!!


субота, 19 березня 2016 р.

Дотиком пера...

  Простору
          простору   
                   простору
                       і щоб ніяких  травм
                         і чогось такого простого
                            як проростання трав
                               і чогось такого дивного
                                  як музика
                                     без блазенств
                                         І слова
                                            хоча б єдиного
                                                                                      що має безсмертний сенс
                                                                                                  Ліна Костенко

    Загадкове, незбагненне…І в той же час просте, звичайне, буденне.Але ж дивує, чарує, збуджує, надихає, а ще сповнює нашу душу добром, незгасимим світлом та всеосяжною любов’ю до України.Тому воістину геніальне і безсмертне… Слово Ліни Костенко. Тож сьогодні, у день народження неперевершеної поетеси, причастімося Ним, торкнімося всіма струнами своєї душі його глибин.
   1.  А я не хочу пошепки.
А я не хочу крізь ґрати!
Не маю гріхів потаємних,
відкрита моя душа.
Не потребую прощення.
Мені потрібна порада.
Дай руку мені, Людино,це буде наш форум духа…
І я тобі, як на сповіді, скажу тільки чисту правду.
Отак – із душі в душу,
а не просто у мушлю вуха.

2.     Я ще маю ілюзії. Я не люблю зневіри.
Але ніяк не збагну астрономічного закону:
чому
час від часу
над сузірям Ліри
зявляється голова Дракона?

3.     Я скоро буду виходити на вулиці Києва
з траурною повязкою на рукаві –
умирає мати поезії мого народу!
Все називається Україною –
універмаг, ресторан, фабрика.
Хліб український,
телебачення теж українське.
І тільки мова чужа у власному домі.
У шовінізму кігті підсвідомі.

    4 .  Сім’я вже ж вольна і нова.
          Та тільки мати ледь жива.
           Вона була б і вмерла вже не раз,
           та все питає і на смертнім ложі,
            а де ж те Слово, що його Тарас
            коло людей поставив на сторожі?!

5.      Ні остраху,
 ні тіні  компромісу.
На кожен виклик, совісте, іди!
В історичних льохах
відстояться вина істин,
гірко вибродять кровю
           правди пекучі меди.

6.     Плюс  мінус життя.
Таблиця розмноження.
Квадратний корінь із мрій романтика.
Два пишем, три помічаєм.
Розношена
щоденна
проста
математика.

 7.     Душа підіймається до вищої.
Душа обчислює суму площ:
минуле – майбутнє – живі і знищені –
правда – поезія – атомний дощ.
Дракон – Атлант – телефон – калина –
віра – вірус – мільярди – нулі…
життя оперує безконечно малими.
Ми всі поодинці – також малі.

8.Але з усмішки,
    з потиску рук,   
   з брехні, убитої наповал,
   історія – найскладніша з наук –
   обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.
   Із найдрібніших зоряних крихт!
    Вища математика віку:
   З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ
    ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ
                                                               "Зоряний інтеграл"(уривки)

вівторок, 8 березня 2016 р.

Ідемо до Кобзаря....

Тарас  Шевченко...Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю.
                                          Остап Вишня

Найбільш знакові події у житті Кобзаря.
1. Пророцтво батька Григорія Шевченка
Риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо".
2."Школяр-попихач"
Після смерті батьків Тарас деякий час був “школярем-попихачем” у дяка І. Богорського. Уже в шкільні роки у нього проявилися здібності до малювання. Він мріяв “зробитися малярем” і вперто шукав у сусідніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. 
3.Перша збірка "Кобзар"
Літературний геній Кобзаря розвинувся дуже рано. У доробку 25-річного Т. Шевченка вже були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку  «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Показово, що найперші його поезії не поступалися досконалістю наступним творам. Коли вийшла перша збірка, Шевченкові було лише 26 років.
Пізніше І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”. Враження, яке справив “Кобзар”, підсилилося, коли наступного року вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана в 1839-1841 рр.).
4.Світова слава "Кобзаря"
Твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, данською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.
5.Воля!
 22 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасові Шевченку відпускну. Із цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями.
6.Шевченко-поет-новатор
 Т.Г.Шевченко — основоположник нової української літератури. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу.  Шевченко виступив як поет-новатор, приніс із собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності. Історичні поезії Шевченка пройняті волелюбними мотивами й надихані сучасністю. Вони мали збудити національну  самосвідомість українців.
Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
 7.Десять років заслання                                                                                    
 5 квітня 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, а також за створену поему "Сон" Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга.Микола І власноручно  написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».
Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть  зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки.
8.Заповіт Шевченка
За день до своєї смерті в розмові з другом - художником Григорiєм Честахiвським Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi. У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiяв оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини тривало 14 дiб.
З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальських човнiв не мiг витримати ваги домовини. Не можна було i перенести домовину на руках бродом. Тодi запрягли двi пари волiв у козацького воза  і перевезли труну на суху землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцi мiста, передмiсть та навколишнiх сiл. У соборi домовину поета залишили до ранку, а поетовi родичi пiдшукали мiсце для могили на Чернечiй горi. Яму викопали неподалiк днiпровського схилу, а солдати-муляри з канiвського гарнiзону змурували склеп.
Протоiєрей канiвського собору Гнат Мацкевич вiдслужив  Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так: "Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно Хресту Господньому, воздвигнеться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту сторону Днiпра".
Вiд собору похоронна процесiя прямувала через гори i лiс, а юнаки i дiвчата самотужки везли важкого воза - з великої шаноби до Тараса. Бiля могили зiбралось кiлька тисяч люду. Похорон тривав до вечора. Художник Г.Честахiвський пiсля похорону Т.Шевченка залишився в Каневi i вирiшив насипати над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий хрест.
Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар "дарував" крiпакам волю.
Люди, які приходили, забиралися на Чернечу гору із величезними зусиллями. Маловідомим фактом є те, що перші сходи на гору побудовано за розпорядженням Симона Петлюри.
Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. 
9.Шевченківська премія.
Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені                         Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан,                     Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко,       В. Касіян, І. Драч, Л. Новиченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї       Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, у багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».
10.Світова велич Т. Шевченка.
Творчість великого сина України має світове значення. Лише кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника у світовій літературі» (Якубець, Польща).
Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі ....
Також Вас, шановні читачі, може зацікавити тема "Кохання Тараса Шевченка".
 Про це  читайте тут


Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...