неділя, 31 грудня 2017 р.

  За якусь мить календар перегорне останню сторінку 2017-го й забере з собою в історію цілу низку подій(приємних, щасливих моментів, а також чимало розчарувань та невдач). 
  Друзі! Нехай у 2018 минуле приходить до Вас лише світлими спогадами, а справжнє залишається радісним та успішним. А  коли  новорічна ніч  блисне зірками, нехай омріяне, найзагадковіше і найкраще Ваше бажання здійсниться.  І хай майбутнє принесе всім розуміння сенсу буття та усвідомлення власного щастя! З Новим роком!

неділя, 24 грудня 2017 р.

Найбільша загадка Василя Стуса


                                                        
                                                                Дороги власної не бійся.
                                                                                          З метою у єдине злийся.
                                                                                                                    В. Стус
   20 грудня у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ст. відбулось засідання проблемного семінару вчителів української мови та літератури. Для учасників був проведений  майстер-клас із вивчення творчості В. Стуса в школі. Мені дуже хотілось  подивитись на особу  відомого правозахисника, дисидента, поета зовсім по-іншому:  розкрити його феномен та показати  самобутній талант. Учителі змогли побачили не лише того Стуса, про якого пишуть шкільні підручники і про якого всі знають відомі факти – безкомпромісного,  рішучого, стійкого…А ще зуміли розгледіти в його особі ніжність, щирість, чуйність ...Саме такого бачимо його в листах до рідних та друзів, а також у віршах, яких немає в навчальній програмі.
    Учителі гуманітарного простору мають величезну потребу говорити, радитися, обмінюватися знаннями, ділитися враженнями, що до сильного(а такою і є творчість В. Стуса) треба підводити дуже обережно, щоб не відштовхнути. Саме з цією метою я і використала інноваційні технології(інтерактивні вправи, створені у програмі Learningapps, хмари слів, ейдос-конспекти та інші форми роботи, які дозволяють зробити процес навчання цікавим, змушують запрацювати уяву учня, його мислетворчу діяльність, активізують  до роботи).
   Учасники семінару будували словотвірне гніздо з елементом –само, створювали скрапбукінги, складали на основі листів моральні орієнтири людини, пройшлися дорогою долі поета, пригадали основні меседжі й переконалися в їх актуальності: «Терпи, терпи –  терпець тебе шліфує…», «Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря…», «Якщо болить серце, тобі, друже, поталанило», «У невідоме дорога найближча»….І, найголовніше, зуміли пізнати найбільшу загадку Стуса: де брати сили, щоб підніматися, коли немає жодної надії. Тому, коли прозвучала пісня «Василечку, рідний брате», яку виконав учень 10 класу Юрчик Роман, ніхто не зміг залишитись байдужим.
    А приємною, зворушливою несподіванкою для всіх учасників майстер-класу  стала авторська поезія на присвяту Стусові від методиста РМК І. Дурди.
       Завершальним акордом і водночас окрасою заходу стала  колядка «Щасливого Різдва» у виконанні дитячого ансамблю «Оберіг». 




       

понеділок, 18 грудня 2017 р.

Диво-ніч

Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.
У віконце заглядає, подарунки підкладає.
Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо
Під подушку заглядайте і дарунки забирайте.
Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:
Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,
Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був
І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя міру,
Пуд здоров’я і пуд віри, кілограмів сто надії,
Фунтів мільйон любові і кохання не на слові,
А каратів так відерце він вживив у Ваше серце.
Ну і ще букет удачі і добра у Вашу вдачу.
Щедрий, добрий чарівник чарував над Вами й зник.
Ваші очі тепер сяють, Миколая прославляють.
Новий рік не за горами, нове щастя уже з Вами.
Я зі святом Вас вітаю й віри в диво Вам бажаю!

середа, 8 листопада 2017 р.

Диктант національної єдності



На першому каналі «Українського радіо» марафон розпочнеться о 12:00, текст диктанту звучатиме о 12:30.  Доцент Київського університету імені Бориса  Грінченка Олександр Авраменко читатиме його двічі у прямому ефірі.  На замовлення «Українського радіо» він складає текст радіодиктанту зі 120 – максимум 180 слів.
«Це дуже непросто. Треба неймовірну концентрацію пунктограм і орфограм. З іншого боку, текст не має бути легким. Якщо зовсім легкий текст, нецікаво. У змаганнях мають бути перешкоди, їх треба долати», – сказав  Олександр Авраменко і додав, що диктант буде цікавим за змістом і актуальним сьогодні.
Девіз цьогорічного радіодиктанту – «Нас багато. Ми різні. Але нас об’єднує спільна мета». Щоб написати радіодиктант, потрібно мати приймач чи доступ до Інтернету, де можна слухати онлайн «Українське радіо», а також аркуш паперу та ручку.
Диктант, написаний від руки, потрібно надіслати 9 або 10 листопада на адресу: Київ-1, Хрещатик, 26. Індекс – 01001. Дату відправлення визначатимуть за штемпелем на конверті. Також можна  диктант відсканувати і надіслати упродовж 24 годин із початку акції до 10 листопада 12:00 в електронному вигляді на e-mail: rd@nrcu.gov.uа.
11 листопада об 11:11 на сайті «Українського радіо» буде опублоковано текст радіодиктанту, і кожен зможе себе перевірити. Бажаю успіхів!

понеділок, 23 жовтня 2017 р.

Політ творчості

  Мода завжди здатна дивувати, захоплювати, вражати і навіть приголомшувати...Звичайно, сучасна мода зовсім не схожа на ту, що була кілька десятиліть тому. А вже століть - і поготів! І це зрозуміло, адже кожна епоха має свої особливості й вирізняється неповторним стилем. Тому простір для творчості тут - необмежений.  Цікавою є думка  американського лінгвіста й культуролога Е. Сепіра, який наголошував на важливій ролі моди як засобу самовираження особистості.
  Моді, до речі, підвладні й письменники. Чи задумувались Ви коли-небудь, як би виглядали класики української літератури, у що б одягалися, якби жили в сучасному світі? Редакція сайту platfor.ma вирішила разом із найбільшим у світі магазином українських брендів одягнути відомих авторів минулих століть у сучасні речі. 
  Вийшло просто неперевершено! Бажаю цікавого перегляду за посиланням Модні тренди від українських класиків




субота, 14 жовтня 2017 р.

Джерельний тихий спів води,
Безкрайнії степів простори,
І смерековії ліси,
Широкі плаї, круті гори!
Духмяний хліб на рушнику,
Гостинно розпростерті руки,
Щасливу матері сльозу,
І дідуся з веселим внуком!
За Бескиди й Дніпровії схили,
За наш пісенний славний рід,
За пломінь в косах у калини,
І за чумацький небозвід!
За нашу рідну Україну,
Що зберегли за всі віки, —
Низький уклін і тричі «СЛАВА!»

Вам, УКРАЇНСЬКІ ЗАХИСНИКИ!

неділя, 24 вересня 2017 р.

Панорама методичних знахідок

Презентація зроблена відповідно до основних Концепцій НУШ та оновленої програми з предмета. Зауважу, що цей матеріал не претендує на повне розкриття даної теми. Це всього лиш невеличкі штрихи- роздуми...

вівторок, 13 червня 2017 р.

понеділок, 1 травня 2017 р.

"Місто" в сучасному оформленні

Як зацікавити сучасну молодь до читання? Це питання було актуальним у всі часи. А сьогодні - і поготів. Тому місія видавництва — захопити юне покоління українською книжкою.  Уже декілька років поспіль Основи видають класику української літератури в сучасному оформленні. Завдяки креативним ідеям ілюстраторів, класика отримала захопливе забарвлення, а саме: “Тигролови” Івана Багряного, “Кайдашева сім’я” Івана Нечуй-Левицького, “Лісова пісня” Лесі Українки.
Нова книга в серії — “Місто” Валер’яна Підмогильного, перший український урбаністичний роман. Книжка вийде з провокативними  сучасними ілюстраціями та витонченим дизайном. Художник Максим Павлюк створив не лише малюнки. Спеціально для проекту він зробив street art, розклеївши паперові стікери на Подолі. Фотографії зробленого є у книзі. Максим — учасник творчого об’єднання WE BAD, яке славиться перетворенням просторів на витвори мистецтва.
Чому сьогодні варто читати роман, написаний в 1927 році? Тема підкорення людиною міста актуальна і зараз. Головний герой твору Степан Радченко дістається Дніпром до Києва, куди він приїздить на навчання. Хлопець марить «завоюванням» столиці, як і інша молодь, яка тисячами ринула із села до міста у 20-х роках минулого століття. У романі ми спостерігаємо за тим, як Степан підлаштовується до життя в столиці: як крок за кроком він простує до своєї мети. Але яким чином?...Чи не втратив він свою сутність?...Читайте - і Ви про все дізнаєтесь...


Джерело: <a href="http://litakcent.com/2017/05/01/valerjan-pidmohylnyj-misto/">ЛітАкцент</a>

неділя, 16 квітня 2017 р.

З Великоднем!

 Христос Воскрес!
 Хай яскраве світло цього великого свята осяє сьогодні весь світ, подарує надію, радість і щастя. І хай завжди душа Ваша іскриться вірою, помисли — добром, а серце — любов’ю, а  передзвін великодніх дзвонів принесе лише благі вісті.







середа, 8 березня 2017 р.

Тарас Шевченко і сьогодення

  Серед визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена великої любові до України, Шевченко займає почесне місце.
  Мабуть, ніхто й не підозрював, наскільки актуальною для українського сьогодення стане творчість Великого Кобзаря та його особистий життєвий шлях. Боротьба за волю, сила народу, продажність частини еліти, зазіхання з боку "сусіда" - усе це було невід'ємним атрибутом дійсності, у якій жив Шевченко.   Усе це має місце й нині. 
  Із неймовірною скорботою вдивляюся в телевізійні кадри з образом Сергія Нігояна, двадцятирічного юнака, вслухаюся в його голос:
                  І вам слава, сині гори, 
                  Кригою окуті,
                  І вам, лицарі великі..., 
                  Богом не забуті....
Тодішні події на Майдані засвідчили, що сила творів Кобзаря окрилює людей та додає наснаги у виборюванні свободи. А слова "борітеся - поборете" залишаються актуальними й зараз, коли брудний чобіт знавіснілого російського окупанта знову топче нашу рідну землю, коли на полі кривавого бою з ворогом вирішується доля народу й держави.
  Уся поезія "Кобзаря" зіткана з подібних формул. І всі вони сповнені нової, вже сьогоднішньої злободенності: "Нема на світі України, немає другого Дніпра...", "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", "Раби, подножки, грязь Москви...", "Доборолась Україна до самого краю"...
   Шевченкове слово звернене до безбатченків, манкуртів, яничарів, які не тільки не вивчають, а навіть зневажають мову батьків, дідів і прадідів на "нашій-не своїй землі". Кобзар молить нас і благає:
                      Схаменіться, недолюди,
                      діти юродиві!
                      Учітеся, читайте,
                      І чужому научайтесь, 
                      Й свого не цурайтесь...
А чи схаменемось?...Час покаже....
   

четвер, 16 лютого 2017 р.

Україноцентрична ідея у творчості Олекси Стороженка

                                   Учням 7 класу
   Новела "Вуси" О. Стороженка  не ввійшла до навчальної програми, проте семикласникам варто її прочитати. Про це пише професор кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Інна Приходько. І ось чому: твір має багатий підтекст, який треба "розкодовувати" крізь комічне, часом завуальоване скло. 
   Новела стала знаменитою ще в 19столітті(надрукована була 1861 р. в журналі "Основа"). Підтекст можна прочитувати крізь художні деталі - "вуси" і "шабелька". Саме через споглядання цих чисто козацьких атрибутів, мабуть, знавіснів московський генерал і примусив головного персонажа зголити ті ненависні генералові вуси - нагадали, бач, давно вже заборонене, понищене козацтво. Але головний герой-оповідач має гідність у своєму поводженні. І хоч ті вуси, як скошені, впали на український рушник, він таки їх відростив і демонстративно(знову з "шабелькою") поїхав як засідатель на генеральсько-дворянське зібрання. Така-от  історія з тими вусами.
  Замилування українців до вусів висловлюється народніми приповідками: «У кого чорний вусок — тому рибки шматок, в кого сива борода — тому юшки шкода!» На старих портретах козаків та гетьманів тільки Петро Конашевич-Сагайдачний з бородою, а всі інші мають «козацькі» вуса.
  За царювання Миколи І (перша половина XIX століття) у Росії «височайшим» указом було заборонено цивільним урядовцям носити вуса. Натомість військові повинні були бути вусатими.  
   Ось уривки із твору О. Стороженка:
«...Молчать! — кричить: ви єщо осмєліваєтєсь разсуждать! Посмотрітє в зєркало, в каком відє ви явілісь к начальству!
Тут повів мене до дзеркала: дивлюся, жупан мій застібнутий на всі гаплики, медалі висять; і прочеє де розірвалось — позашиване; все обстоїть благополучно...
— Что, — питає, — відітє?
— Нічогісенько, — кажу, — не бачу; чого вам од мене схотілося?
— Как, чєво! — знов закричав, — на каком основаніі ви осмєлілісь явіться ко мене в усах? Ви теперь состоітє в гражданской службе, а потаму право ношенія усов на вас не распрастраняєтся...
...Прийшов на кватирю, зараз дістав з шкатулки бритву, намилився, черк, вдруге... так мої вуса, неначе скошена трава, і впали на рушник... Перший раз, як живу на світі, довелося мені зголити вуса, лучче було і не дождать до сього лиха!.. І пси не пізнали, і жінка ґвалту наробила, і від сусідів довелося ховатися...»
Та виявилося, що начальник перестарався, бо по «височайшому» указу оповідач якраз мав право носити вуса. І ось, коли вдруге вуса підросли, він узяв з собою «височайтий указ» і пішов до начальника. Москаль його як побачив:
«...что ето, мілостівий государ мой, — крикнув, — ви укланяєтєсь от служби і вторічно осмєлілісь явіться ко мне в усах!.. Не горячіться, — кажу, — кров спортите, а ось подивіться! Та тиць в руки указ. Дивись, думаю, хай повилазять ... Прочитав, якось чудно лупає очима, губи дрожать...
— Хо... Хома П... Петрович! — каже, затіняючись: что ето такоє?
          Хома наставив око:
— Височайший, — каже.
— Без вас знаю, — каже председатєль, — а распространяєтся лі право ношенія усов?
Хома круть-верть, сюди-туди, нічого робити.
— Распространяється, — каже...»
Та проте українці завжди носили вуса, не зважаючи на ніякі московські укази.
                                                      Читати новелу повністю

вівторок, 14 лютого 2017 р.

Зірка Мензатюк "Таємниця козацької шаблі"

                   Для учнів 5 класу
 Зірка Мензатюк (1954, Київ) закінчила факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працювала журналістом. Член Національної спілки письменників України. З 1997 р. веде в дитячому журналі «Соняшник» рубрики «Храми України», «Фортеці України», «Щоб любити», «Щоденник мандрівника». З 2004 року автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів «АБЦ» Національного радіо. Її твори публікувалися у США, Словаччині і Польщі.

                                                                         Частина І

Частина ІІ

неділя, 12 лютого 2017 р.

Наголошуймо правильно!

Особливості наголосу іменників
   у сполученні з числівниками два, три, чотири
Іменники чоловічого роду, що в називному множини мають наголос на флексії, у сполученні з числівниками два, три, чотири одержують наголос такий, як у родовому однини: син, множина сини́, але “два, три, чотири си́ни“; брат — брати́, “два, три, чотири бра́ти”; шлях — шляхи́, “два, три, чотири шля́хи”; учи́тель — учителі, “два, три, чотири вчи́телі”; лі́кар — лікарі́, але “два, три, чотири лі́карі.”
                                Згадаймо у Шевченка:
                      “Не вертаються три бра́ти — по світу блукають,
                       а три шля́хи широкії терном заростають.”
Так само іменники жіночого роду, що в називному множини мають наголос на флексії — сторінки́, вчительки́, жінки́, при числівниках дві, три, чотири одержують наголос родового однини: “дві сторі́нки”, “три вчи́тельки”, “дві жі́нки”…
Навпаки, ті, що в називному множини мають наголос на основі (до́чки, бо́розни), при поєднанні з числівниками дві, три, чотири переносять наголос на флексію: дві, три, чотири дочки́, борозни́
                                                                          За О. Сербенською

вівторок, 7 лютого 2017 р.

Зі Львова - із перемогою!

  Вітаємо наших учнів, які гідно представили Стрийщину в ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури та вибороли призові місця:

Петришак Вікторію, ученицю 9 класу Великодідушицької СЗОШ І-ІІІ ступенів (ІІ);
Холошнецьку Маріанну, ученицю 9 класу Подорожненської СЗОШ І-ІІІ ступенів (ІІІ);
Капко Марту, ученицю 10 класу НВК «Дашавський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст.-дошкільний навчальний заклад»(ІІІ) ;
Брича Романа, учня 11 класу  НВК «Лисятицький загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст.-дошкільний навчальний заклад»(ІІ). 
   Дорогі діти, натхнення Вам, здійснення всіх творчих мрій, нових перемог та злетів. Хай щирим та радісним на вагомі здобутки буде Ваше життя!

 



пʼятниця, 6 січня 2017 р.

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Різдвяна ніч, зоря і тиха свічка!
Святковий стіл, колядка і дідух!
Нехай любов Вас зігріває вічно, 
добро і мир до хати увійдуть!
Христос Рождається!
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...