вівторок, 27 жовтня 2015 р.

Стежками Франка

                                                                             І знов я бачу тя, село моє родинне
                                                                                                                      І. Франко
   Щороку тисячі людей їдуть на батьківщину Івана Франка. Їдуть, щоб вклонитися землі, яка дала Україні і світові Титана думки і праці, пройти стежками Франкового дитинства, подихати повітрям, що настояне Каменяревою музою, ступити на ті шляхи, якими Він пішов у далекий світ.
  Пройшлися і ми тими перехресними стежками Івана Франка, напились цілющої води з його криниці, оглянули прекрасні краєвиди мальовничого села і переконались, що серед такої розкішної природи справді народжуються генії.
  А ось і світлі спомини - світлини з нашої мандрівки.



вівторок, 13 жовтня 2015 р.

Сила нескорених

  14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці,  ми вперше святкуватимемо День захисника України під гаслом "Сила нескорених".
 "Українські воїни, які відстоюють незалежність і суверенітет країни у війні з російським агресором, продемонстрували саме силу нескорених", -  заявив президент під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників АТО.
 Ці знаменні дати нерозривно пов’язані між собою, символізують зв’язок поколінь, давню історичну традицію, а тому особливо шануються українцями.
   Пресвята Богородиця вважалася покровителькою і заступницею славного війська козацького та всього українського люду. І сьогодні ми звертаємось до Матері Божої з проханням про мир, добро, про гідне і щасливе майбутнє нашого народу, аби на людей зійшла благодать, а душі наповнилися любов’ю, щирістю і всепрощенням.
  Сердечно бажаю Вам, дорогі наші захисники, родинного щастя, сімейного затишку, козацького здоров’я, невичерпної енергії і миру! Хай єднає нас незгасне світло віри і допомагає високе покровительство Пресвятої Богородиці.



неділя, 4 жовтня 2015 р.

Іти своєю дорогою..

  Якщо люди самі не вміють літати, то нехай навчать своїх дітей. Літати високо, далеко, красиво. І настане час, коли діти розкриють крила і... полетять. Нехай дорослі просто підуть за дітьми, щоб оберігати їх від падіння. І тоді вийде, що вони теж летять...
 Учити літати...
 Учити  мріяти...
 Учити творити...
 Це призначення педагога.

                               Притча про Вчителя
   Довгі роки жив Учень у Вчителя, пізнаючи його мудрість. Крім того, звичайно, він робив багато інших необхідних для них обох речей:  збирав хмиз для вогнища, носив воду з джерела, прибирав у печері, де вони вдвох жили, ходив на полювання. А коли до Вчителя приходили люди за порадою,Учень уважно слухав, що той говорить. Інколи Вчитель сам розпочинав розказувати різні історії про далекі краї, про дивовижні звичаї чужинців,  про мудреців, що  жили за морями... Але це бувало дуже рідко: хіба лише коли до них довго ніхто не приходив і Вчителю ставало сумно  - хотілося побалакати, та не було з ким. Решту ж часу все їхнє спілкування зводилося до вітань із початком нового дня та  побажань доброї ночі. Навіть  у господарстві, якщо це слово підходить до тих злиднів, в яких вони жили, Учень вже сам, без наказу Вчителя, знав, що має робити.
  Так вони жили разом довгі роки. Незважаючи на скупість повчань Учителя та скромність їхнього столу,Учень за всі ці роки жодного разу навіть не подумав про те, щоб його покинути. Та одного дня Вчитель захворів. Погляд його затьмарився, він зліг. Часто шепотів щось, часом кричав чи то на якійсь чужинській мові, чи то просто щось незрозуміле Учневі. Тим часом люди, які продовжували приходити до нього за порадами, поверталися ні з чим. Вчитель не міг їм допомогти, а Учень не міг давати поради замість Вчителя. Та запаси їжі закінчувалися, а Вчитель все не одужував.
  Одного ранку Учень зрозумів, якщо він сьогодні нічого не заробить, то завтра їм нічого буде їсти. І, коли прийшли люди до Вчителя, він не прогнав їх, а вислухав і порадив чинити так, як сам вважав за потрібне. Так продовжувалося день за днем. Вчитель почав одужувати. Він вже не марив. Потроху почав  сидіти, потім просив Учня виводити його на свіже повітря. Слухав, не втручався і не поправляв повчання-настанови Учня. Одного сонячного ранку вчитель зрозумів, що вже є цілком зоровим. Він сам, опираючись лише на палицю-посох, вийшов з печери. На той час і Учень повернувся з лісу, де збирав цілющі трави та ягоди.
-   Доброго дня, Вчителю! – привітався він, зрадівши, що Вчитель сам вийшов з печери.
-   Гарний день сьогодні, дуже гарний, - відповів Вчитель.
-   Чого бажаєте, Вчителю ? – запитав Учень.
-   А даси слово, що виконаєш моє бажання? – посміхнувся в бороду старець.
-   Звичайно! Зроблю все, що забажаєте, Вчителю!
-   Ти добре подумав? – не вгавав старий.
-   Так, Вчителю!
-  Моє бажання просте, - врешті пояснив наставник. – Хочу, щоб Ти негайно покинув мене, мою печеру, цю гору і ніколи сюди не повертався. Я дякую Тобі за все, що Ти робив для мене всі ці роки, які ми разом прожили. За те, що не дав мені померти і вилікував-виходив мене, коли я хворів. Але зараз я здоровий і бажаю, щоб Ти залишив мене.  
-  За що, Вчителю, ви мене проганяєте!? – тільки і спромігся запитати остовпілий Учень.
-  Не питай мене більше нічого, збирайся і йди своєю дорогою! – відповів Учитель.
Учневі нічого не залишалося, як виконати волю наставника. Довгі роки блукав він дорогами світу, носячи з собою образу за невдячність Вчителя.Коли вже Учень посивів-постарів... Одного гарного ранку, проходячи повз дерево, побачив, як якась  пташка виштовхує пташеня з гнізда, змушуючи його вчитися самостійно літати. І цієї миті Учень врешті зрозумів зміст останніх слів Вчителя: “... і йди своєю дорогою”. “Яким же я був дурнем! ” – сказав він собі. “Скільки років я носив у серці чорну образу замість вдячності мудрому вчителеві”. Він підвів голову, подивився на синє безхмарне ранкове небо. І йому чомусь стало легко-легко на душі, неначе з неї впав страшенний тягар.
“Йти своєю дорогою”, -  посміхнувся він в сиву бороду і пішов далі.
  Кожен із нас іде нареченою йому дорогою. Цей шлях надзвичайно складний, але він наш.   

вівторок, 22 вересня 2015 р.

Болять ті "мовні покручі"...

  Який справжній українець не бажає бачити свою націю духовно здоровою?! Ми дуже часто говоримо про забруднене довкілля. Та погодьмось: наша мова в гіршому стані. Пам'ятаймо: з якого джерела питимемо, такими й будемо - здоровими людьми чи нікчемними манкуртами-мутантами. 
  Сьогодні різні ЗМІ рясніють неграмотним слововживанням. Мовні покручі нерідкість і у творах молодих авторів та й, зрештою, не тільки молодих. У досвідчених, на жаль, цього "добра" також  вистачає. А у рекламах та різноманітних оголошеннях - і поготів. Що вже й казати про мовлення наших депутатів! То чому ми змушені це терпіти?
   Пропоную вашій увазі добірку замальовок із "Етюдів про мову" П. Федотюка. Спробуйте з'ясувати причини мовних помилок.
1. Чуєш не тільки від коментарів, а й від освічених людей : " Моя улюблена дружина". Подумати б, у нього гарем. Адже "улюблений" - це один з багатьох: улюблений фільм, спортивний клуб, колір...Коли ж про єдину живу істоту, то тут доречним буде слово "коханий"(любий): кохана дружина, коханий чоловік, люба матуся....
2. Журналіст і видавець розмовляють у радіопередачі про наболіле: скалічену мову видань, навалу помилок на їхніх сторінках. Мимоволі переймаєшся тим запалом. І раптом:
- А як ви відноситесь до...
- Приймаємо участь у....
І все, далі можна не слухати. І так зрозуміло, звідки беруться ті помилки.
3. Начитаєшся програм, наслухаєшся по телебаченню "музпарадів самих, самих" і ніяк не позбудешся відчуття: є мова УКРАЇНСЬКА, а є МОВБИ-УКРАЇНСЬКА - тих-таки програм того-таки телебачення!
4. І ось така чудасія: "суд відмовив у збудженні(замість у порушенні) справи" - з ласки несумлінних мовців дістала і юристів еротика!
5.А ось як неправильно підібраний відповідник  до російського "беспокоить" перетворює банальний діалог на анекдот:
Телефонують чоловікові:
- Це вас хвилює Зоя Пилипівна.
- Ви зовсім не хвилюєте мене...
6. Погляд зупиняється на невправно заримованих рядках:
Шановні  оболонці!
Пийте на здоров'я
Джерельну й лучисту
Воду цілющу та чисту!
Гм-гм: чисту, але "лучисту"? Ситуацію, мабуть, не врятувало б і українське "променисту". Адже з людської пам'яті  не йде чорнобильське "опромінення" ...
   А як вам таке: Ігор трощить половецькі шоломи разом зі своїми воїнами(з учнівського твору).  Шановні жителі нашого села і просто люди!(із виступу голови сільради).Кіоск не працює. На больничному(із оголошення)...
   Дорогі читачі, це всього-на-всього тільки певні  штрихи  цієї болючої теми. Таких прикладів є безліч. Дбаймо все-таки про красу і силу рідного УКРАЇНСЬКОГО слова! Уникаймо помилок, адже вони дуже дорого нам коштують, а часом залишаються непоправними.

неділя, 20 вересня 2015 р.

Все упованіє моє на Тебе, Мати, возлагаю...

21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці                       
      Ось і знову ступила на наш поріг золотосяйна осінь.  Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками барв, а над нею -синє, чисте, бездонне небо. Здається, ніби прийшла Прекрасна Діва Марія і  розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя. І  увібрала ця осінь усю красу, непорочність, усе щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям . Тієї, що стояла біля Його хреста, а серце Її вмивалося кров'ю. Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне  людьми лихо, стала їх найпершою захисницею. Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах:
                                                     Діво Пресвятая, Матір матерів,
                                                    пригорни до серця всіх своїх синів.
                                                    Освіти їх душі світлом золотим,
                                                    виповни любов'ю неспокійний дім,
                                                    научи, як землю вберегти від зла
                                                    розумом, діянням і крилом тепла.
                                                   Зоре-зорянице, сонце доброти,
                                                   землю України щастям освіти!


понеділок, 7 вересня 2015 р.

Важливі зміни

Програма ЗНО-2016 з української мови та літератури(зі змінами)                                                                             Детальніше

вівторок, 1 вересня 2015 р.

А вересень кличе до школи...

  Промайнуло тепле та радісне літечко...І знову  ранок першого вересневого дня повниться мелодійними звуками шкільного дзвоника. Вулиці розквітають від дитячого щебету, юнацьких посмішок та чарівної хуртовини осінніх айстр. Ностальгічні погляди дорослих, душевний щем, смуток і радість –усе переплелося разом. Це наш край, наша держава зустрічають День знань - справжнє всенародне свято мудрості, доброти і людяності.
  Усі шляхи цього дня ведуть до школи. Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття незвіданої, осяйної і часто нелегкої дороги – дороги до знань, до нових звершень.
   Бажаю усім школярам, студентам на цьому шляху підкорити нові вершини, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети. А педагогам - невичерпної енергії, сили духу та творчого натхнення.
Зі святом, дорога шкільна родино!




Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...