.jpg)
Друг - це той, хто знає мелодію твого серця і може її наспівати, коли ти забудеш слова...
Грімр, вікінг, дуже постарів. У минулі роки він був кращим вождем і про нього знали навіть у далеких країнах. Але тепер він не виходить уже в море на своєму швидкохідному драконі. Десять років не виймав він свого меча. На стіні висить довгий щит, шкірою оббитий, і орлині крила на шоломі вкриті павутиною та сірим пилом.
Щодня він сидить на високому ґанку, чинить правду та суд, мудрим оком дивиться на людські сварки. А вночі влаштовує свято(довгий час проводить із друзями). Ось Грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили й кожен сказав би свою кращу волю. Друзі говорили різне. Багаті бажали пошани. Бідним хотілося бути багатими. Ті, які були дурнішими, просили життя спочатку, а мудрі заглядали за кордон смерті. Молоді хотіли відзначитися в бою, їм було страшно, що життя пройде в тиші, без перемоги. Грімр узяв ківш найостаннішим, як і личить господареві, і хотів говорити, але задумався і довго дивився вниз, а волосся білою шапкою лягло на його чоло. Потім сказав:
- Мені хочеться мати друга, хоч одного вірного Друга!
Тоді зарухалися навколо Грімра його гості, так що заскрипіли столи, всі стали навперебій говорити:
- Грімре, - так говорив Олав, який прийшов із Ведмежої Долини, - хіба я не був тобі другом? Коли ти поспішав врятувати життя своє у вигнанні, хто перший тобі простягнув руку і просив короля повернути тебе? Згадай про друга!
Потім узяли слово інші ображені, і кожен із приятелів нагадував Грімру про свою дружбу. А один із них мовив:
- Ти сказав нерозумне слово. Гірко чути, як забув ти про друзів, які були тобі вірні навіть у часи твого горя і нещасть.
Грімр тоді встав і так почав:
- Хочу я сказати вам. Пам'ятаю все, що ви зробили мені. Я люблю вас, але тепер згадалася мені одна дуже старовинна дума, і я сказав неможливе слово. Ви - товариші мої, ви - друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. Але скажу правду: у щасті не було у мене друзів. І взагалі, їх на землі не буває. Я був дуже рідко щасливим. Був я щасливий після битви з данцями, коли біля Лебединого мису ми потопили сто данських човнів. Голосно сурмили роги; усі мої дружинники заспівали священну пісню і понесли мене на щиті. Я був щасливий. І мені говорили всі приємні слова, але серця друзів мовчали. У мене не було друзів у щасті... Я стою один, немов на високій горі. Людина в щасті піднімається дуже високо, а наші серця відкриті тільки вниз.
Усі визнали слова вікінга дивними, і багато з них не повірили йому. (За М. Реріхом)
Дорогі мої читачі, а як Ви думаєте? Поділіться своїми міркуваннями.
Погоджуюся з думкою, що друзів у щасті буває менше, ніж у нещасті.Коли в людини нещастя, друзі співчувають, заспокоюють,розраджують, допомагають щиро.Коли людина щаслива, не менше друзів вітають, радіють, п'ють чарку за якісь успіхи, злети, але в багатьох із них серця мовчать. І мовчать серця з різних причин, та найголовніша з них - заздрість. "У мене не було друзів у щасті... " - говорить Грімр. Ти щасливіша за Грімра, Іванко, бо я знаю достеменно, що в Тебе є один такий друг. А ще, напевно, є друзі, яких я не знаю. Так що Ти щаслива... Посміхнись!!!!!!!!!
ВідповістиВидалитиЄ такі люди, яких дарує Доля. Вони потрібні завжди: у будь-який час доби, у будь-якому стані. Просто важливо знати, що ВОНИ Є! Ціную ТИХ, хто змусив мене посміхнутися, коли плакала душа. Щастя приходить несподівано.Бувають дні, які так і хочеться "повторювати" і "повторювати".Це ті радісні та неповторні моменти, коли у твоє життя "приходить" справжній друг. Так, звісно, я щаслива. А ще дякую Тим, хто надихав і підтримував мене, вірив в успіх спільної праці, був завжди опорою, додавав сил, щоб долати нові перешкоди. Велике спасибі Вам, щирі друзі!
ВидалитиЗмагання
ВідповістиВидалити(Байка)
Умови змагань були простими і прозорими: потрібно було якнайшвидше добратися з пункту А в пункт Б і назад , здолавши ряд незначних перешкод , не використовуючи ніяких технічних засобів. Хто першим перетне фінішну пряму, той стане переможцем.
Участь у змаганні брали три Черепахи та Лебідка.
Ось суддя вистрелив зі стартового пістолета - і перегони почалися.
Першою перетнула фінішну пряму Лебідка. Інших учасників довелося дуже довго чекати. Глядачі занудьгували, судді почали позіхати. Раптом на обрії з’явилися три Черепахи, які , ледве дихаючи, майже одночасно фінішували.
Судді довго складали протокол змагань, уже стало вечоріти, а результату ніякого.
Та все ж таки всі дочекалися довгожданої миті.
- Ми, Високоповажні судді, порадившись та зваживши всі «за» і «проти», вирішили: перше місце присудити Черепасі Х, друге місце присудити Черепасі Y, третє місце присудити Черепасі Z , четверте почесне місце присудити Лебідці, - урочисто оголосила результати змагань Черепаха, головний суддя змагань, і, глянувши у бік Лебідки, менторським голосом додала: - Вам, шановна, потрібно ще вчитися і вчитися: літаєте мало не понад хмарами, а повзати не вмієте.
Висновки. Судді на чолі з Черепахою мали рацію:
Аргумент 1-ий. Лебідка не вміє читати поміж рядками Умови змагань: там чітко чорним по білому НЕ написано, що змагання платні, а вона внеску не сплатила.
Аргумент 2-ий. Лебідка , м’яко кажучи, не дуже уважна: навіть лебедята помітили б, що судді і учасники - плазуни, а вона - крилатий птах.
Аргумент 3-їй. Лебідка не читає класиків: ще до початку змагань вона повинна була поставити собі два питання:
1-е – «БУТИ чи НЕ БУТИ»…… учасником змагань?;
2-е – «А СУДДІ ХТО?»
Мораль ХХІ століття: Народжений літати, повзати не може.
Доброго вечора, п.Ігорю і п.Іванно! Даруйте, що втручаюсь у ваш діалог, але не можу втриматись. Я чудово розумію про що йде мова і щиро вас підтримую. Прикро, коли замість Лебідки приз отримує Черепаха. Але не дурний сказав, що нас не ламає, то робить нас сильнішими. І твердо переконана, що все одно настане такий час, коли Лебідка по праву отримає заслужений приз. За вас, Іванно, радію, бо переконана, що у вас є такий друг, який і в біді, і в радості буде поруч, розділить ваші радощі й тривоги. Успіхів вам. Я, Іванно, не можу сказати, що ваш вірний друг, бо друзями стають з прожитими роками, але шанувальник і прихильник - точно. Ви творча, мудра і обов'язково досягнете омріяних висот. Щасти вам!!!
ВідповістиВидалитиДобривечір, Наталіє. Щиро вдячна Вам за розуміння та підтримку. Звісно, час покаже, хто є друг.Та все-таки сподіваюсь на приятельські стосунки принаймні у межах наших блогів, бо, справді, Ви надзвичайно позитивна, випромінюєте тільки тепло. Із такою людиною хочеться спілкуватись.Буду завжди рада бачити Вас у себе в гостях! На все добре.
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити