Україна - це Шевченко

  Для багатьох українців Кобзар – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений із Україною, і разом з її буттям продовжується його буття, вбираючи в себе нові дні, новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи .

   Ще не так давно Шевченкові слова «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля» ми розуміли як заклик до боротьби за незалежність . Та коли її здобули, з'ясувалось, що вони не тільки не втратили актуальності, а, навпаки, набули ще складнішого змісту . Здавалось би, що державу ми отримали, але в ній зовсім не панує  та правда…

 Ми є народом, більша частина якого живе поза національною культурою – для цієї частини не існує ні своєї мови, ні пісні, ні книжки. Суть такої ідеології полягає в позбавленні українців їх національної ідентичності. Влада мовчить. Чи не розуміє, чи робить вигляд, що не розуміє?!

    У цих умовах Шевченкові слова лише підтверджують нам, шо народ має право жити за своїми справедливими законами, які формуються в процесі державного становлення. Кобзар їх адресує всій українській нації, усім поколінням, малює жахливу картину можливої катастрофи, застерігає від неї .

    Саме тому Шевченкові твори незбагненно дивовижні. Вони дають нові одкровення після кожного прочитання. Слово вічне, слово невмируще своєю правдою – це і є «Кобзар» .

                                               …  Все йде, все минає – і краю немає ,

                                                    Куди ж воно ділось, відкіля взялось?

    Усе життя Тарас Шевченко шукав свій шлях до істини, прагнув дати відповіді на ці запитання буття . З дитинства знав, що у світі панує зло.Намагався збагнути  причину. Глибоко віруючи, поет ставить це питання собі, людям, але насамперед – Богові . Майже весь «Кобзар» - це бесіда зі Всевишнім. Не одну дорогу роздумів довелося пройти.Та все-таки Шевченко знайшов ті «три стовпи»(їх намагався побачити ще малим хлопцем), на котрих тримається світ. Це – Бог, людина, нація . Ось де криється істина .

    Він свято вірить у Христові заповіді, якими прагнув об’єднати всі народи у єдину спільноту на оборону добра. У діалогах із Всевишнім Шевченко виборював Україну, бо усвідомлював, що Божим провидінням йому даровано пророче слово, яке буде пекти огнем невидимим замерзлі душі .

     Дослухаймося Кобзаревих слів і задумаймося, чому його душа приречена бути зі своїм народом у горі й стражданнях, у переживаннях і боротьбі доти, доки Господь не змилостивиться  над нашою державою, а йому пошле « те слово, Божеє кадило, кадило істини», яке подасть «душі убогій силу,

                        Щоб огненно заговорила ,

                        Щоб слово пламенем взялось ,

                        Щоб людям серце розтопило ,

                        І на Украйні понеслось ,

                        І на Україні святилось

                        Те слово…

І досі блукає душа Кобзаря над Батьківщиною. І тільки від нас, від нашої відповідальності, від уміння і бажання укупі жити в добрі та злагоді, від поривання нашого " з братом добрим добро певне познать , не ділити…", від любові до рідної мови, національної культури,  гордості за свій народ і віри в Творця,  віри в щасливий день залежить, чи полинула душа поета молитися до самого Бога. Молитися там, у небесах, за Україну .

    А Шевченко завжди буде силою, що змушуватиме рости. З його словами ми нездоланні. Вони допоможуть нам осягнути і виконати  невмирущий заповіт .

Квіти для мами...

    У дні весняного пробудження й оновлення природи вшановують жінку. Неможливо навіть уявити собі життя без чарівної, лагідної, щирої на любов берегині родинного вогнища, мудрої наставниці, просвітниці душевного спокою, доброти та злагоди!

    Але чи вміємо обдаровувати її своїм теплом, ніжністю, турботою та увагою? Подумайте, любі, чому тоді іноді бринить гірка сльоза...
            Для роздумів

   Одного разу Бог вирішив створити…маму.

Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

— Ти стільки часу витрачаєш на неї!

— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо запитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

— Аж стільки! — скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти?", навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.

— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна...

— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

— Уміє думати? — спитав ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і торкнувся пальцем до її обличчя.

— Тут щось стікає, — сказав здивовано.

— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав ангел.

— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.

     Дорогі друзі, то чому її, ту сльозу,  творимо ми?!

  Господи, не прошу у Тебе ні грошей, ні слави, а прошу лише, щоби вічно билося серце у моєї  МАМИ!

  У переддень свята я вітаю Вас, дорогі жінки. Хай щастя входить у Ваші домівки дзвінким дитячим сміхом, музикою, квітами та любов’ю. 

Дарую це музичне вітання, яке адресую, в першу чергу, своїй  неньці. Єдина... рідна матінко,  ці квіти для ТЕБЕ...

Мистецтво вічне...

     Мистецтво ревниве: воно вимагає, щоб людина віддавалася    йому повністю.
                                                         Мікеланджело

    Головним героєм сьогоднішньої публікації є  геніальний митець, художник, поет, скульптор, архітектор епохи Відродження, молодший сучасник Леонардо да Вінчі – Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Сьогодні, 6 березня, відзначають 540 років  із дня його народження.

Хочу, дорогі мої читачі,  познайомити Вас із найбільш відомими  роботами талановитого митця. Будь ласка,

вслухайтеся в невимовне, зумійте побачити невидиме, упіймайте думку митця  і, як казав К.Станіславський, "умійте любити мистецтво в собі, а не себе в мистецтві". Отож, насолоджуйтесь прекрасним! 
      Ось  одна видатна скульптура митця, на ній зображена Божа Марія, яка тримає на руках знятого з хреста мертвого Ісуса. Скульптура називається “Оплакування Христа”. Копії цієї роботи можна знайти у багатьох католицьких церквах Західної Європи.

Це скульптурне зображення великого єврейського пророка Мойсея.
Цікаво, що на скульптурі пророк зображений із ріжками. Так його відтворив Мікеланджело через дещо неправильний переклад саме кількох рядків Старого Завіту. Там, де мова йшла про Мойсея, в оригінальному тексті Тори на івриті було сказано, “що євреям було важко дивитись на обличчя Мойсея, бо воно світилось променями”, однак слово “промені” на івриті має кілька значень, одне з яких якраз ріг. Це під впливом споглядання в Італії цієї скульптури І.Франко створив геніальну поему "Мойсей".

Усі скульптури Мікеланджело були зроблені з мармуру. За легендою, якось один чоловік спитав митця:
- Як вам вдається робити такі чудові скульптури з цих шматків мармуру?
– О, дуже просто! – відповів митець і додав: -Я лише беру шматок мармуру і відсікаю з нього все зайве.

  Окрім скульптур, Мікеланджело прославився ще й як архітектор, це саме він спроектував прекрасний собор святого Петра у Римі.

Але найбільшу заслугу та славу  йому приніс знаменитий розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані. У 1508 році Мікеланджело був запрошений Папою Римським Юлієм ІІ до Риму, де Папа доручив митцю розмалювати стелю славетної Сікстинської капели. Сама Сікстинська капела була побудована у 1481 році архітектором Джордже де Дольче на замовлення Папи Римського Сікста ІV (звідси і назва “Сікстинська”) та є однією з найвідоміших архітектурних пам’яток епохи Ренесансу.

Стеля Сікстинської капели – велике мистецьке творіння Мікеланджело, є плодом його безперервної та важкої праці, яка тривала протягом чотирьох років ( 1508 - 1512 ). Сам розпис стелі, яким займався майстер, був справжнісіньким героїчним вчинком, адже Мікеланджело доводилось його робити у дуже важких умовах, при поганому освітленні, лежачи на спині, на спеціальному помості. Площа стелі Сікстинської капели складає біля 600 квадратних метрів, на яких було намальовано близько 300 фігур. Розписом Мікеланджело займався один, без допомоги, а замовник роботи – Папа Римський Юлій ІІ виявився дуже нетерплячим та постійно турбував майстра, бажаючи бачити, як іде робота. Кажуть, навіть якось розгніваний художник скинув зі свого помосту дошки на Папу, що дошкуляв йому своїми зауваженнями .

     Сподіваюсь, що Мікеланджело не залишив Вас байдужими. Адже світ його мистецтва(та, зрештою, не тільки його) несе людям культуру і вихованість, робить усіх більш духовними та доброзичливими!

До джерел Українського Слова

               Цікава знахідка.  

   Українська мова та санскрит

  Шановні читачі! Пропоную Вам  поглибити знання про історію виникнення  української мови, поринути у безмежний простір рідного слова і, зрештою, відчути себе патріотом своєї держави.

 Наше минуле – це біосоціокорінь українців-русів-укрів-кравенців, що сягає тисячоліть. Більшовицький режим укоротив нам той корінь до 14 ст.(радянська наука вважає за початок існування української мови саме це століття, бо відтоді починається тріумфальна історія Московської держави). Хоча історії невідомо такого факту, щоб за якихось 6оо років з’явився етнос і сформувалась мова . Тож доводиться пірнати до витоків українського слова – і то не в нашу еру, а принаймні – в археологічні культури,  де натрапляємо на предмети із сучасним національним орнаментом, інструменти(сопілка, флейта), дохристиянські письмові згадки. Останніми роками в Україні з’являються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Вони вказують, що українська – одна з найперших індоєвропейських  мов, а наш народ – один із найстаріших державних етносів.Поглиблюється вивчення спорідненості української мови  з санскритом – літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років тому проживали в північному Причорномор’ї. Наприклад, англійський учений, археолог , мовознавець Монард Вуллі у праці «Початки цивілізації історії людства» вказував: «Усі племена аріїв вийшли з українських земель і були творцями нових держав та їх культури на всіх землях, де б вони не поселилися».

 Професор Гіршмен(Сорбонна,Париж) пише: «Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного моря».

   Історик Георг Біббі у монографії «Чотири тисячі років тому» помістив «Карту правітчизни народів» , на якій зображена територія України .

 Індійський учений, філолог, історик Кішатур Шапівазаріяра наголошував:  «Санскрит є вічно вартісною мовою , священною  - мовою від самого Бога».

 То де ж вона, ця мова, книги, писані нею ? Аж в Індії! У лабіринтах Гімалаїв. І так, найдавніша мова планети Земля санскрит має пряму дотичність до України,   тому ми її називаємо праукраїнською, праіндоєвропейською .Цією мовою написані «Ріг веди» - священні книги , закони буття. Узяти до рук і розгорнути ці 7 книг ми не можемо, бо не існує українського перекладу. В останні роки працює над словником львівський санскритолог Василь Кобилюх(до речі, мені поталанило слухати лекцію цього вченого та А. Гумницької  щодо дотичності української мови до санскриту, тому ділюсь із Вами деякими відкриттями!).

  Англійські дослідники вказують, що у «Ведах»  згадується рослинний і тваринний світ, що належить простору на захід від Уралу та смузі земель на північ від Чорного моря. 

   А які ж лексеми живцем побутують із санскриту в Україні ? Це прізвища: Балбир,  Крішненко, Мазепа, Мамшур, Динда, Шандра, Гупало, Хмель та інші ; назви сіл та міст:Канів, Чигирин, Умань.

  Такі знайомі змалечку слова кожному із нас - тато, мама,  дід, баба на санскриті звучать як тата, мата, дада, баба;  дарава –дерево, багута-багато, весанта-весна, літойя-літо, шарада-осінь, кута-кут, вар-варити. До речі, слово Україна походить із санскритського уґра – сильна , могутня держава!

  Тому з упевненістю можемо сказати  нашим ворогам: МИ Є! Бо були тут споконвіку! І свою історію та її мелодійне, божественне Слово нікому не віддамо! Воістину мав рацію поет В.Самійленко :

                 І на зло ворогам засіяла вона, як алмаз дорогий, як та зоря ясна. І сіятиме вік, поки сонце стоїть, і лихим ворогам буде очі сліпить...

Love is..

У мережі з'явилися "фантики" з українськими письменниками. Телеканал "Україна" пропонує популярну серію "Love is".

 Якщо бажаєте дізнатись, що про кохання думають митці слова, то детальніше  читайте тут                                                                                                                

                    

   

                                                        

                    

                                                   

Для Тих, для кого Слово є Життям...

    Дорогі мої друзі та читачі, признавайтеся: без чиєї книжки не можете заснути? Від сторінок якого твору не в силі відірватися навіть на роботі? Товстезний  том якого письменника тягаєте зі собою повсюди, щоб принагідно “підчитати” в авто чи в маршрутному таксі?  Чому я так прискіпливо про це у Вас випитую?  Просто переймаюся тим, аби Ви не втратили нагоду засвідчити улюбленому письменникові своє захоплення. Адже третього березня увесь книжковий світ відзначає Всесвітній день письменника. 

   Свято це ще молоде,  почало свій відлік  із 1986 року, коли рішення про його відзначення ухвалив 48-й конгрес ПЕН-клубу Міжнародного об’єднання письменників. Абревіатура у назві цієї організації утворена від перших літер англійських слів: “poets” ─ поети, “essayists” ─ есеїсти, “novelists” ─ романісти. Крім цього, вона збігається з англійським словом “pen”, тобто ручка. Організацію було засновано у 1921 році, першим президентом її став Джон Голсуорсі. 1923 року філіали клубу було відкрито в 11 країнах, а нині його представництва діють у 130-ти, у тому числі й в Україні. ПЕН-клуб “виступає на захист принципів свободи інформації в кожній країні та між усіма державами”.

  Не будемо сперечатися ─ захищати принципи свободи слова потрібно. Але сподіваємося, що у день професійного свята письменників захищати потрібно буде саме їх ─ від надмірної уваги читачів, видавців і всіх, хто не уявляє свого життя без книги.

  І хоча держава не підтримує українське книговидавництво, не діє сьогодні і програма «Українська книжка», проте літературних новинок не бракує і зацікавлення до української книжки таки є. Найбільш популярними є твори таких письменників:          Ю. Винничука,   В. Шкляра, М. Матіос, С. Жадана, І. Роздобудько.  

  Сьогодні я  вітаю  своїх друзів - талановитих митців слова, а також  своїх учнів, тих,  що активно взялися за перо і роблять перші кроки. Бажаю, аби Муза Вас не покидала, щоби народжувалися нові й нові образи. Хай любов зігріває кожну літеру, написану Вами . Хай все, що виходить з-під Вашого пера, буде красивим та неповторним. Таким, щоб завжди  читачам захотілося сховатися в обіймах Ваших слів.                                                   

Краса.. І тільки трішечки краси...

         Весняні мелодії

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
                               Леся Українка

 Зиму ще трохи видно на вулицях, але в повітрі вже давненько витає солодкуватий запах весни і паморочить наші голови. І хай навіть сьогодні холодний і швидкий вітер ще кружляє у повітрі, злітає в небо і дратує хмарини, але ми знаємо, що зовсім скоро лагідне сонце пробудить приспані надії, зігріє кожну самотню душу своїм теплом,  подарує весняну мелодію усім: випадковому перехожому, дітлахам, невгамовним цвіркунам і... Вам, мої дорогі читачі. Чуєте,  як бринить мелодія весни ? Прислухайтесь до її голосу і зумійте донести це диво до свого серця ! Сьогодні, у перший весняний день, дарую кожному букетик ніжних квітів, що пробуджують найкращі почуття!