Його своїм сучасником звемо

Саме під таким гаслом у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ступенів був проведений виховний захід за сторінками життєпису Тараса Шевченка. Цим театралізованим дійством завершився тиждень, присвячений життю та творчості Великого Кобзаря. Кожен мав змогу переконатися, наскільки актуальними є його заповіти: "Доборолась Україна до самого краю...", "Свою Україну любіть...", "Схаменіться, недолюди, діти юродиві..", " Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю". Цей ряд нескінченний...Його можна продовжувати й продовжувати. Бо весь "Кобзар" зітканий із таких подібних формул-закликів.

   Шевченко - це вічна наша опора незламності та свободи, яка й досі тримає  небесне склепіння України. Тому й нам час підставити плече, щоб небо не впало й не розчавило нашу націю. Єднаймося, бо ми УКРАЇНЦІ. Пишаймося, бо ми нащадки славного Тараса.

                                              

А Ви любите чи кохаєте?

Основне значення дієслова кохати - це почувати сердечну прихильність до особи протилежної статі. Наприклад: "Так ніхто не кохав, через тисячу літ лиш приходить подібне кохання" (Володимир Сосюра).

Інші значення - доглядати, вирощувати, переносно - плекати мрію, думку. Наприклад: "Лукаш усе садовину ростив та кохав" (Марко Вовчок).

Любити має такі значення: мати глибоку відданість до когось, до чогось, мати інтерес, потяг до чогось, наприклад: "Страшенно люблю читати різні книжки" (Юрій Яновський).

Україна пам'ятає своїх героїв

   29 січня 1918 року біля заметеної снігом станції Крути відбувся трагічний бій українського студентства з червоногвардійською армією Муравйова. Сьогодні в Україні немає більшовиків, однак, є інші, що б’ють до півсмерті та навмисне стріляють в очі. У нас уже немає беззбройних загонів студентів,  але є відважна молодь, яка готова боронити свою свободу. 

  Деякі події Україні довелось пережити вкотре....

Поради мудрого самурая

Кожен із нас усе частіше стикається з грубістю, але лише невелика частина людей уміє правильно реагувати на агресію, образи й ненависть.Потрібно навчитися гідно виходити з таких ситуацій, навіть коли емоції беруть гору. Слід пам’ятати, що найчастіше  ображають люди нещасні. Тому робити те ж саме у відповідь або ображатися сенсу немає. Найкраще вчинити, як мудрий самурай з притчі …

Жив старий мудрий самурай. У нього була група учнів, і він навчав їх мудрості та бойовому ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.

  Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, брав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.

  Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая.   Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.

  Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Потім один із них не витримав:

– Учителю, навіщо ви терпіли всі ці нападки? Потрібно було викликати його на бій!

  Мудрий самурай відповів:

– Коли вам приносять подарунок, але ви не приймаєте його, кому він належить?

– Своєму колишньому хазяїну, – відповіли учні.

– Те ж стосується заздрості, ненависті й образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.

Друзі, даруймо одне одному тільки позитивні емоції - і  тоді світ неодмінно стане кращим!

  За якусь мить календар перегорне останню сторінку 2017-го й забере з собою в історію цілу низку подій(приємних, щасливих моментів, а також чимало розчарувань та невдач). 

  Друзі! Нехай у 2018 минуле приходить до Вас лише світлими спогадами, а справжнє залишається радісним та успішним. А  коли  новорічна ніч  блисне зірками, нехай омріяне, найзагадковіше і найкраще Ваше бажання здійсниться.  І хай майбутнє принесе всім розуміння сенсу буття та усвідомлення власного щастя! З Новим роком!

Найбільша загадка Василя Стуса

                                                        

                                                                Дороги власної не бійся.

                                                                                          З метою у єдине злийся.

                                                                                                                    В. Стус

   20 грудня у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ст. відбулось засідання проблемного семінару вчителів української мови та літератури. Для учасників був проведений  майстер-клас із вивчення творчості В. Стуса в школі. Мені дуже хотілось  подивитись на особу  відомого правозахисника, дисидента, поета зовсім по-іншому:  розкрити його феномен та показати  самобутній талант. Учителі змогли побачили не лише того Стуса, про якого пишуть шкільні підручники і про якого всі знають відомі факти – безкомпромісного,  рішучого, стійкого…А ще зуміли розгледіти в його особі ніжність, щирість, чуйність ...Саме такого бачимо його в листах до рідних та друзів, а також у віршах, яких немає в навчальній програмі.

    Учителі гуманітарного простору мають величезну потребу говорити, радитися, обмінюватися знаннями, ділитися враженнями, що до сильного(а такою і є творчість В. Стуса) треба підводити дуже обережно, щоб не відштовхнути. Саме з цією метою я і використала інноваційні технології(інтерактивні вправи, створені у програмі Learningapps, хмари слів, ейдос-конспекти та інші форми роботи, які дозволяють зробити процес навчання цікавим, змушують запрацювати уяву учня, його мислетворчу діяльність, активізують  до роботи).

   Учасники семінару будували словотвірне гніздо з елементом –само, створювали скрапбукінги, складали на основі листів моральні орієнтири людини, пройшлися дорогою долі поета, пригадали основні меседжі й переконалися в їх актуальності: «Терпи, терпи –  терпець тебе шліфує…», «Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря…», «Якщо болить серце, тобі, друже, поталанило», «У невідоме дорога найближча»….І, найголовніше, зуміли пізнати найбільшу загадку Стуса: де брати сили, щоб підніматися, коли немає жодної надії. Тому, коли прозвучала пісня «Василечку, рідний брате», яку виконав учень 10 класу Юрчик Роман, ніхто не зміг залишитись байдужим.

    А приємною, зворушливою несподіванкою для всіх учасників майстер-класу  стала авторська поезія на присвяту Стусові від методиста РМК І. Дурди.

       Завершальним акордом і водночас окрасою заходу стала  колядка «Щасливого Різдва» у виконанні дитячого ансамблю «Оберіг». 

       

Диво-ніч

Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.
У віконце заглядає, подарунки підкладає.
Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо
Під подушку заглядайте і дарунки забирайте.

Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:
Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,
Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був
І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя міру,

Пуд здоров’я і пуд віри, кілограмів сто надії,
Фунтів мільйон любові і кохання не на слові,
А каратів так відерце він вживив у Ваше серце.
Ну і ще букет удачі і добра у Вашу вдачу.

Щедрий, добрий чарівник чарував над Вами й зник.
Ваші очі тепер сяють, Миколая прославляють.
Новий рік не за горами, нове щастя уже з Вами.
Я зі святом Вас вітаю й віри в диво Вам бажаю!