Серед визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена великої любові до України, Шевченко займає почесне місце.
Мабуть, ніхто й не підозрював, наскільки актуальною для українського сьогодення стане творчість Великого Кобзаря та його особистий життєвий шлях. Боротьба за волю, сила народу, продажність частини еліти, зазіхання з боку "сусіда" - усе це було невід'ємним атрибутом дійсності, у якій жив Шевченко. Усе це має місце й нині.
Із неймовірною скорботою вдивляюся в телевізійні кадри з образом Сергія Нігояна, двадцятирічного юнака, вслухаюся в його голос:
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті,
І вам, лицарі великі...,
Богом не забуті....
Тодішні події на Майдані засвідчили, що сила творів Кобзаря окрилює людей та додає наснаги у виборюванні свободи. А слова "борітеся - поборете" залишаються актуальними й зараз, коли брудний чобіт знавіснілого російського окупанта знову топче нашу рідну землю, коли на полі кривавого бою з ворогом вирішується доля народу й держави.
Уся поезія "Кобзаря" зіткана з подібних формул. І всі вони сповнені нової, вже сьогоднішньої злободенності: "Нема на світі України, немає другого Дніпра...", "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", "Раби, подножки, грязь Москви...", "Доборолась Україна до самого краю"...
Шевченкове слово звернене до безбатченків, манкуртів, яничарів, які не тільки не вивчають, а навіть зневажають мову батьків, дідів і прадідів на "нашій-не своїй землі". Кобзар молить нас і благає:
Схаменіться, недолюди,
діти юродиві!
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...
А чи схаменемось?...Час покаже....
