Муза, освячена Франком

18 квітня - 155 років від дня народження Уляни Кравченко

   Кравченко Уляна( справжнє прізвище Шнайдер Юлія ), поетка , за фахом учителька, родом зі Львівщини.  Активістка українського жіночого руху, перша в Західній Україні жінка-поетеса, чиї твори стали популярними. На творчість Уляни Кравченко великий вплив мав Іван Франко.
 Народилася в родині повітового комісара, німця за походженням. Мати Уляни – Юлія Лопушанська – донька греко-католицького священика. Батько помер, коли дочці минуло десять років, тому її виховували в родині дядька –  судового радника        О. Лопушанського.

Початкову освіту майбутня письменниця здобула вдома (її вчителькою була німкеня, котра часто говорила з ученицею про літературу). Потім Юлія Шнайдер навчалася у Львівській учительській семінарії (1877–1881). Після її закінчення вчителювала у школах Львівщини, зокрема, у Бібрці до 1884-го. У тому ж році вона була переведена до сусіднього села Стоки, де у недобудованому приміщенні школи пропрацювала кілька місяців, а потім за протекції Івана Франка була переведена до Львова. Тут зазнала звинувачень у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що була звільнена з роботи. Деякий час  Уляна Кравченко працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденки під Львовом. Потім викладала два роки в селі Лужок Долішній на Дрогобиччині, де вийшла заміж за місцевого шкільного вчителя. У 1888–1920 рр.  працювала в селі Сільці з невеликими перервами.

Померла 31 березня 1947 р. у Перемишлі, де й була похована.

Після виходу 1885 року першої збірки “Prima vera”, яка підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначена впливом поезії Івана Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів. 1891 року вийшла друком поетична збірка “На новий шлях” під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства. Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях (“Зоря”, “Літературно-науковий вісник”, “Дзвінок”, “Життє і слово”, “Руслан” та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, з'являться у 20–30-х роках ХХ ст., зокрема “Проліски”, “В дорогу” (обидві 1921), “Лебедина пісня” (1924), “Шелести нам, барвіночку” (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку своїх віршів “В житті є щось” (1929) та “Вибрані поезії” (1841), у яких суттєво домінують, кажучи авторським окресленням Уляни Кравченко, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика, наскрізними є мотиви туги за щастям, тривожне побивання-співчуття за простолюд у його змаганні з життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації, в яких пульсують ідеї об’єднання обох частин української землі в єдиній Українській державі. Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже нікому не відома (через заборону) збірка “Для неї – все!” (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: “Під Крутами”, “На стрілецьку нуту", цикл “З пісень летунів” та ін. Окрім того, Уляна Кравченко видала збірки поезій у прозі “Замість автобіографії” (1934) та “Мої цвіти” (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви творів європейських поетів, що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.