З Новим роком!

 А що? І я спочину на хвилинку.

Сама собі запалюю ялинку.

Ліхтарики нехай замерехтять,

сніжиночки нехай собі летять.

І про життя спитаю у зозульки.

Boнa мовчить, обкльовує бурульки.

Над нею висить шишечка кедрова.

Життя складне, зозулька паперова.

І поживу в малесенькій хатинці,

що так притульно висить на ялинці,

де заглядає в зоряні віконця

Кіт у чоботях з вусами гасконця.

І там ніхто мене вже не дістане,

і срібен дощик йти не перестане.

І знову тихо погашу ялинку...

А що, і я спочила на хвилинку.

                                 Л. Костенко

Друзі, вітаю Вас із прийдешнім Новим роком!

У це  свято світ навколо стає яскравішим, очі світяться від захоплення, відбуваються приємні й незабутні пригоди. Так нехай примножаться казкові миті у Вашому житті, у новорічну ніч хай торкнуться Вас чари .І хай усі бажання обов’язково збудуться!

Актуально

Урок-поетична свіча

  Їх прийняло небо,  залишивши списки…

30 листопада у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ст. учнями 8 класу був проведений урок гідності та патріотизму. Говорили про тих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім’я свободи. А це – Герої Майдану та Герої війни на Сході України. Переглянули коротку хроніку подій Революції Гідності, щоб відчути всю глибину трагедії та зрозуміти, чому за своє прагнення волі, європейські настрої українці сплатили життям. Окрема сторінка була присвячена кіборгу Андрієві Грицану, Герою, який загинув, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність України. Серце плакало…і сльози капали…, коли ансамбль «Оберіг»(керівник М. Пак) виконав пісні: «Над землею тумани», «Плакала калина», «Нас весна не там зустріла»…На завершення восьмикласники звернулися до всіх присутніх від імені новітніх Героїв «дожити… долюбити… доказати…». Зробити все те, що не змогли вони. Тому нашим обов’язком є пам’ятати їхній подвиг і будувати ту державу, за яку вони загинули.

Михайло Стельмах "Гуси-лебеді летять"

Для учнів 7 класу

Даруймо доброту

Перевіряємо свій радіодиктант!

                                                                  Крила України

Що спадає на думку, коли чуємо слово «мрія»? Щось піднесене: небо, крила, політ… Недарма саме «Мрією» назвали найбільший у світі літак, сконструйований, до речі, у Києві. Щоб злетів цей велетенський і, на перший погляд, непідйомний залізний птах у синю височінь, свій досвід і талант у нього вклали люди різних національностей. Власне, сила наша в тому, що нас багато і ми різні. А здійснених разом, здавалося б, нездійсненних мрій нам не бракує.

Скажімо, Сергій Параджанов, вірменин за походженням, захопив увесь світ фільмом «Тіні забутих предків», зібравши десятки нагород на численних міжнародних кінофестивалях. Народжена в російському Смоленську Тетяна Яблонська полонила наші душі українськими мотивами, від споглядання яких неначебто очищаєшся й стаєш добрішим. А як не згадати нащадка давнього грузинського роду Iвана Кавалерідзе, якого знають у світі як талановитого українського скульптора, що перетворював мармур на живі фігури?

Упродовж сторіч земля від Сяну й до самого Дону кожного обдаровує творчими крилами. Головне – усім нам робити свою справу з любов’ю, відчувати політ, і тоді обов’язково мрія здійсниться!

164 слова

Автор диктанту: Олександр Авраменко

Українська література

Навчаємось відпочиваючи

                                                                               У щастя людського два рівних є крила:

                                                                                       Троянди й виноград, красиве і корисне…

                                                                                                                            М. Рильський

   Учні Великодідушицької опорної СЗОШ І-ІІІ ст. уміють поєднувати в навчальній діяльності красиве з корисним. 5 листопада школярі 6-8 класів під керівництвом учителів І. Петрушки, О. Марисей, І. Петришак, З. Хомин мали можливість торкнутися багатої історії рідного краю та насолодитись його неповторними краєвидами, перебуваючи на екскурсії в славному Галичі та мальовничому курортному містечку Яремчі.

    У Галицькому національному природному парку діти ознайомились із історією виникнення природно-заповідної справи та унікальними екзотичними природними комплексами. Великою і дуже приємною несподіванкою стала інформація екскурсовода про те, що декотрі з представлених експонатів були зібрані ще за життя відомого мецената графа Володимира Дідушицького, який, до речі, і був(за однією з версій)засновником села Великі Дідушичі.

   У Галичі учні також оглянули руїни замку, що розташовані на високому пагорбі Галич-гори, з якої відкривається чудова панорама міста.

   А в Яремчі, одному з найвідоміших карпатських курортів, діти набралися життєвої сили та енергії біля природного дива – водоспаду Пробій, який є візитною карткою міста та входить до «Семи природних чудес України». Тут годинами можна милуватися красивими пейзажами. Довколишні скелі, бурхливий потік водоспаду, архітектурні споруди в гуцульському стилі – усе вабить зір.  А «Карпати в мініатюрі»! Парк-музей, що познайомив нас із цікавою історією та географією рідного краю.

  Яремче – це справді дивовижний витвір природи. Саме в таких місцях народжується поезія! Словом, незабутні спогади…. 

Осмислюємо по-новому

                                                            Для учнів 9 класу
   Народний любомудр, мандрівний філософ, "мандрівний університет", "бродяча академія", український Ломоносов, новий Сократ, Даниїл Майнгард....Усе це про одну людину - Григорія Сковороду, який міг би бути вельможним, шанованим, багатим… Це інтелектуал, котрий звик отримувати від життя лише найкраще. Він же уклав угоду з самою долею… Умови такі: я тобі віддаю життя, а ти мені - найдорожче, що є у цьому житті, - свободу!
    Дорогі учні,  пропоную переглянути фільм про Сковороду, який зруйнує всі стереотипні уявлення про видатного філософа.Осмислюємо та переосмислюємо  відомі факти з життєпису. Обговорення -  на уроці!

Для учнів 8 класу

Хіти Андрія Малишка

Хмарні технології в освітньому середовищі

Для учнів 7 класу

                                                  У пошуках Івана Сили

З Великоднем!

Колоритні українські слова

Його своїм сучасником звемо

Саме під таким гаслом у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ступенів був проведений виховний захід за сторінками життєпису Тараса Шевченка. Цим театралізованим дійством завершився тиждень, присвячений життю та творчості Великого Кобзаря. Кожен мав змогу переконатися, наскільки актуальними є його заповіти: "Доборолась Україна до самого краю...", "Свою Україну любіть...", "Схаменіться, недолюди, діти юродиві..", " Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю". Цей ряд нескінченний...Його можна продовжувати й продовжувати. Бо весь "Кобзар" зітканий із таких подібних формул-закликів.

   Шевченко - це вічна наша опора незламності та свободи, яка й досі тримає  небесне склепіння України. Тому й нам час підставити плече, щоб небо не впало й не розчавило нашу націю. Єднаймося, бо ми УКРАЇНЦІ. Пишаймося, бо ми нащадки славного Тараса.

                                              

А Ви любите чи кохаєте?

Основне значення дієслова кохати - це почувати сердечну прихильність до особи протилежної статі. Наприклад: "Так ніхто не кохав, через тисячу літ лиш приходить подібне кохання" (Володимир Сосюра).

Інші значення - доглядати, вирощувати, переносно - плекати мрію, думку. Наприклад: "Лукаш усе садовину ростив та кохав" (Марко Вовчок).

Любити має такі значення: мати глибоку відданість до когось, до чогось, мати інтерес, потяг до чогось, наприклад: "Страшенно люблю читати різні книжки" (Юрій Яновський).

Україна пам'ятає своїх героїв

   29 січня 1918 року біля заметеної снігом станції Крути відбувся трагічний бій українського студентства з червоногвардійською армією Муравйова. Сьогодні в Україні немає більшовиків, однак, є інші, що б’ють до півсмерті та навмисне стріляють в очі. У нас уже немає беззбройних загонів студентів,  але є відважна молодь, яка готова боронити свою свободу. 

  Деякі події Україні довелось пережити вкотре....

Поради мудрого самурая

Кожен із нас усе частіше стикається з грубістю, але лише невелика частина людей уміє правильно реагувати на агресію, образи й ненависть.Потрібно навчитися гідно виходити з таких ситуацій, навіть коли емоції беруть гору. Слід пам’ятати, що найчастіше  ображають люди нещасні. Тому робити те ж саме у відповідь або ображатися сенсу немає. Найкраще вчинити, як мудрий самурай з притчі …

Жив старий мудрий самурай. У нього була група учнів, і він навчав їх мудрості та бойовому ремеслу. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.

  Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, брав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою і програвав бій.

  Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая.   Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і в третій раз, боєць в роздратуванні пішов геть.

  Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Потім один із них не витримав:

– Учителю, навіщо ви терпіли всі ці нападки? Потрібно було викликати його на бій!

  Мудрий самурай відповів:

– Коли вам приносять подарунок, але ви не приймаєте його, кому він належить?

– Своєму колишньому хазяїну, – відповіли учні.

– Те ж стосується заздрості, ненависті й образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.

Друзі, даруймо одне одному тільки позитивні емоції - і  тоді світ неодмінно стане кращим!