Цікава знахідка.
Українська мова та санскрит
Шановні читачі! Пропоную Вам
поглибити знання про історію виникнення
української мови, поринути у безмежний простір рідного
слова і, зрештою, відчути себе патріотом своєї держави.
Наше минуле – це біосоціокорінь
українців-русів-укрів-кравенців, що сягає тисячоліть. Більшовицький режим
укоротив нам той корінь до 14 ст.(радянська наука вважає за початок існування
української мови саме це століття, бо відтоді починається тріумфальна історія
Московської держави). Хоча історії невідомо такого факту, щоб за якихось 6оо
років з’явився етнос і сформувалась мова . Тож доводиться пірнати до витоків
українського слова – і то не в нашу еру, а принаймні – в археологічні культури, де натрапляємо на предмети із сучасним національним орнаментом,
інструменти(сопілка, флейта), дохристиянські письмові згадки. Останніми роками в Україні з’являються публікації, автори
яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Вони
вказують, що українська – одна з найперших індоєвропейських мов,
а наш народ – один із найстаріших державних етносів.Поглиблюється вивчення
спорідненості української мови з
санскритом – літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років
тому проживали в північному Причорномор’ї. Наприклад, англійський учений,
археолог , мовознавець Монард Вуллі у праці «Початки цивілізації історії
людства» вказував: «Усі племена аріїв вийшли з українських земель і були
творцями нових держав та їх культури на всіх землях, де б вони не поселилися».
Професор Гіршмен(Сорбонна,Париж) пише:
«Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного
моря».
Історик Георг Біббі у монографії «Чотири тисячі років тому»
помістив «Карту правітчизни народів» , на якій зображена територія України .
Індійський учений, філолог, історик Кішатур Шапівазаріяра
наголошував: «Санскрит є вічно вартісною мовою , священною - мовою від самого Бога».
То де ж вона, ця мова, книги, писані нею ? Аж в Індії! У
лабіринтах Гімалаїв. І так, найдавніша мова планети Земля санскрит має пряму
дотичність до України, тому ми її називаємо праукраїнською,
праіндоєвропейською .Цією мовою написані «Ріг веди» - священні книги , закони
буття. Узяти до рук і розгорнути ці 7 книг ми не можемо, бо не існує
українського перекладу. В останні роки працює над словником львівський
санскритолог Василь Кобилюх(до речі, мені поталанило слухати лекцію цього вченого та А. Гумницької щодо дотичності української мови до санскриту, тому ділюсь із Вами деякими відкриттями!).
Англійські дослідники вказують, що у «Ведах» згадується рослинний і тваринний світ, що належить простору на захід від Уралу та смузі земель на північ від Чорного моря.
Англійські дослідники вказують, що у «Ведах» згадується рослинний і тваринний світ, що належить простору на захід від Уралу та смузі земель на північ від Чорного моря.
А які ж лексеми живцем побутують із санскриту в Україні ? Це
прізвища: Балбир, Крішненко, Мазепа, Мамшур, Динда, Шандра, Гупало,
Хмель та інші ; назви сіл та міст:Канів, Чигирин, Умань.
Такі знайомі змалечку слова кожному із нас - тато, мама, дід, баба на санскриті звучать як тата,
мата, дада, баба; дарава –дерево,
багута-багато, весанта-весна, літойя-літо, шарада-осінь, кута-кут,
вар-варити. До речі, слово Україна походить із санскритського уґра – сильна ,
могутня держава!
І на
зло ворогам засіяла вона, як алмаз дорогий, як та зоря ясна. І сіятиме вік,
поки сонце стоїть, і лихим ворогам буде очі сліпить...
Цікаво, пізнавально, актульно!!!
ВідповістиВидалитиА головне, що це дослідження доводить, що ми автохтони на нашій землі, котрі мали свою окрему мову та культуру(ще далеко до виникнення Московської імперії). І НІЯКОЇ , НІЯКОЇ "колиски трьох братніх народів" та "старшого брата"(міф розвіявся!) Наукові розвідки лінгвістів свідчать, що корені української мови сягають 6-7 ст.н.е.(а не 14, як хочуть цього деякі українофоби) , коли східнослов’янські племена вже виділилися із праслов’янської єдності в окрему етномовну групу. Так що не хочемо чужого і СВОЄ не віддамо!
ВидалитиДонести ще б цю інформацію до так званого "братнього російського" народу, а то в них специфічне викривлене бачення світу...
ВидалитиНе віддамо, Іванко, не віддамо...Навіщо нам чуже, не дуже досконале, якщо у нас є своє, неповторне...Шкода, що не всі українці про це знають, а багато і не хочуть знати...
ВидалитиУвесь світ уже знає, що російська нація дуже любить себе. Усі їхні гіпотези - це своєрідна "московська схема світової історії". Поламати цю схему надто важко...
ВидалитиТа наша історія триває... І сьогодні її творять справжні патріоти, а не україноненависники(боляче, правда, що носять вони горде ім'я- УКРАЇНЦІ).
Вам, щирі мої співрозмовники, я дуже вдячна за діалог.
Видатний лінгвіст кінця ХІХ-го століття, польський вчений Михайло Крелуцький зазначив наступне: „Займаючись довгий час порівнянням арійських мов, я дійшов висновку, що українська мова не тільки старша від усіх слов‘янських, не виключаючи так званої старослов‘янської, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських мов».
ВідповістиВидалитиТакож історичні дослідження останніх десятиліть такої пам‘ятки, як Кам‘яна Могила під Мелітополем, дають нам свідчення, що це древнє святилище містить багато писемних зразків ще до шумерського періоду. Так що нам є чим пишатись.
Одне можна констатувати ствердно: нашій мові кілька тисячоліть, а сучасна російська (московитська) розвинулася кілька століть тому на основі угро-фіно-татаро-слов'янської мішанини.
Дякую, Іванко, за актуальний допис.
А Вам, п. Ігорю, спасибі за цікавинки-родзинки, що збагачують мій допис.
ВидалитиВесь Твій блог є родзинкою, тому не можу не писати, коли є ЧАС... Дякую за ДЯКУЮ!
ВідповістиВидалитиДивовижно...Щодня відкриваю для себе щось нове! Дякую Вам!
ВідповістиВидалитиРадію, що мої дописи не залишають людей байдужими, особливо, коли мова йде про українське...Дякую і Вам, що завітали до мене " на гостину".
ВідповістиВидалитиНове, цікаве, неповторне бачення нашої мови)
ВідповістиВидалитиПриємно бачити Вас, Ліліє, у себе в гостях! Тішуся, що наша рідна мова єднає українців...Так і має бути. А ще вона "знаходить" друзів! Дякую.
ВидалитиБачу тут розгорілась дискусія... Вмієте ви, Іванно, зачепити за живе :))) Так тримати. З нетерпінням чекуаю на новий допис... Я вже тут проводжу більше часу, ніж у "Скарбниці..." )))
ВідповістиВидалитиЦе так оригінально, Наталю, "філологічна дискусія"..., в якій немає опонентів, бо всі однодумці. Так, таке можливе тільки на сторінках наших блогів! Та реальність жорстока...Але у нас є незвичайна зброя - слово! Тому
Видалитибудемо боротися разом.
Я щаслива, що у мене є такий друг(думаю, що все-таки друг, а не приятель...), як Ви, Наталю. Із Вашої "Скарбниці" я черпаю також багато корисної та цікавої інформації. Щиро дякую.
"Шаруда"(санскр.) - "осінь" (можливо, звідси і "шарудіння" листя, яке саме "восени"("шаруда") опадає, лежить на землі, висихає; вітер листя піднімає, - і воно шарудить ... )
ВідповістиВидалити..це - лише одна з версій ))
шаруда - осінь (від шарудіння листя, яке восени опало, лежить на землі, висохло; вітер листя піднімає, - і воно шарудить ... )
ВідповістиВидалити..це - лише одна з версій ))
Цілком погоджуюся з Вами щодо цієї версії. Цікава й виправдана...
ВідповістиВидалити