Дорогі мої друзі та читачі, признавайтеся: без чиєї книжки не можете заснути? Від
сторінок якого твору не в силі відірватися навіть на роботі? Товстезний том якого письменника тягаєте зі собою повсюди, щоб принагідно
“підчитати” в авто чи в маршрутному таксі? Чому я так прискіпливо про це у Вас випитую? Просто
переймаюся тим, аби Ви не втратили нагоду засвідчити улюбленому письменникові
своє захоплення. Адже третього березня увесь книжковий світ відзначає Всесвітній
день письменника.
Свято це ще молоде, почало свій відлік із 1986 року, коли
рішення про його відзначення ухвалив 48-й конгрес ПЕН-клубу Міжнародного
об’єднання письменників. Абревіатура у назві цієї організації утворена від
перших літер англійських слів: “poets” ─ поети, “essayists” ─ есеїсти,
“novelists” ─ романісти. Крім цього, вона збігається з англійським словом “pen”,
тобто ручка. Організацію було засновано у 1921 році, першим президентом її став
Джон Голсуорсі. 1923 року філіали клубу було відкрито в 11 країнах, а нині його
представництва діють у 130-ти, у тому числі й в Україні. ПЕН-клуб “виступає на
захист принципів свободи інформації в кожній країні та між усіма державами”.
Не будемо сперечатися ─ захищати принципи свободи слова потрібно.
Але сподіваємося, що у день професійного свята письменників захищати потрібно
буде саме їх ─ від надмірної уваги читачів, видавців і всіх, хто не уявляє
свого життя без книги.
І хоча держава не підтримує українське книговидавництво,
не діє сьогодні і програма «Українська книжка», проте літературних новинок не бракує
і зацікавлення до української книжки таки є. Найбільш популярними є твори таких письменників: Ю. Винничука, В. Шкляра, М. Матіос, С. Жадана, І. Роздобудько.
Сьогодні я вітаю своїх друзів - талановитих митців слова, а також своїх учнів, тих, що активно взялися за перо і роблять перші кроки. Бажаю, аби Муза Вас не покидала, щоби народжувалися нові й нові образи. Хай любов зігріває кожну літеру, написану Вами . Хай все, що виходить з-під Вашого пера, буде красивим та неповторним. Таким, щоб завжди читачам захотілося сховатися в обіймах Ваших слів.
Ви, Іванко, теж письменник, тому що ваші дописи актуальні, душевні, такі, що западають в душу... Я із цікавістю слідкую за вашою творчістю і з насолодою перечитую кожне слово. Тому сьогодні не гріх привітати і ВАС, як письменника-початківця, і побажати відточувати свою майстерність і ще частіше тішити нас (читачів) своїми новими дописами))) Успіхів ВАМ!!!
ВідповістиВидалитиВелике спасибі, Наталю, за такі рядки на мою адресу. Мені дуже приємно, що Вам подобаються мої дописи, проте аж ніяк не вважаю себе письменником. Для цього потрібен неабиякий талант ! А я звичайнісінький учитель-філолог(до речі, пишаюсь тим, що саме філолог), для якого слово якраз є життям. Понад усе люблю КРАСУ СЛОВА, намагаюся її відшукати навіть у простих рядках...
ВидалитиЯ теж із задоволенням щодня заходжу до Вас у гості на "приємну бесіду і гарне слово", як казав Г. Сковорода. Життєдайності Вам та життєтворчості ! Завжди рада нашій зустрічі !
Можу додати одне:"Скромність - сестра таланту". Ви дуже скромна людина і явно недооцінюєте себе, ви не просто вчитель-філолог, ви талановита людина, яка має ДАР МОВИ, а не всім це дано...
ВидалитиЩасливиця... Я маю трохи неба!
ВидалитиЛіна Костенко
А я щаслива, що є люди, що вміють розпізнати та цінувати КРАСУ. А ще тішуся, що у мене є друг, який теж володіє цим ДАРОМ ...Тому вдвічі приємно вести діалоги з Вами, Наталю.
Погоджуюсь з п.Наталією, Ти, Іванко, Письменниця! Поетеса! Усі Твої статті, коментарі – це творчість, усе, до чого торкнешся, - оживає, цвіте,тане від тої теплоти, чистоти,ніжності й любові, яку Ти вкладаєш у кожне написане слово, а кожне слово Твоє «пахне» лірикою найвищої проби.
ВідповістиВидалитиОскільки зараз весна, а я також «трохи поет», то пропоную Тобі і Твоїм читачам вірш, написаний мною 100 років тому:
Я щасливий. Бо кохаю.
Незвичайно. Палко-рвійно.
Що це ? Полум’я у грудях.
Світлих вражень зорепад.
Ти – прекрасна. Ти – чарівна.
Серце б’ється ніжно-мрійно.
Світ рожевий. День чудовий.
Заряснів квітучий сад.
Мрія лине. В понадхмар’я.
Думка мріє. У тумані.
Світлий погляд. Загадковий.
Несміливий … Вже не сплю.
Перехрестя-роздоріжжя …
Ти? Не знаю. Я – мов п’яний.
Словеса свої мережу …
Ти мовчиш? Мовчи! Люблю!
Цими рядками звертаюся до Вас, п. Ігорю. Якщо Ви вважаєте себе всього лиш "трохи поетом", то принаймні пропоную писати це величезними літерами - "ТРОХИ ПОЕТ"(шкода, що не можу написати більшими). Бо, чесно кажучи, саме Ви - ПОЕТ-ЛІРИК найвищої проби! Ваш витвір мистецтва торкнувся найпотаємніших глибин моєї душі. Це якраз той випадок, про який я писала в статті, що справжнім письменником є той, в обіймах слів якого хочеться жити і жити...Кожне слово, думка, образ міняться-переливаються найтеплішими, найніжнішими барвами та голосами життя. Ваш ліричний герой привабливий своєю чоловічою романтичністю, гідністю і шляхетністю. Його любов щаслива, радісна та й , здається мені, дійсна - така, що відбулась(адже це було 100 років тому, як Ви прокоментували), - і цим цікава. Без сумніву, неперевершені рядки!!!
ВидалитиВи, п. Ігорю, талановитий митець!!! Сподіваюсь, що ще подаруєте "насолоду своїм красивим словом" не тільки мені, але й моїм дорогим читачам.
Цікаво читати ваші дописи, не менш цікаві коментарі до них. Світ не без щасливих людей, - переконуюсь вкотре...
ВідповістиВидалити"Щасливий той, хто дає багато, а бере найменше, на чиїх слідах виростають найкращі квіти, хто своєю дорогою розкидає одні самоцвіти",-
ВідповістиВидалитиписав М. Коцюбинський. Ось так і я намагаюся йти своєю стежиною життя..., хоча не завжди виходить. Але я щаслива від того, що те, що роблю, комусь подобається.
Безмежно вдячна Вам, п. Маріє, за добрі слова, які дають силу та натхнення до творчості. А ще було б приємно стати Вашим приятелем принаймні на сторінках блогу.