І.Летять роки, мов чорно-білі хмари,
засвічуються кожну ніч зірки.
Іде війна...І сильний гуркіт градів
по Україні б'є щодуху, що є сил.
Навіщо ж рідній неньці стільки крові
і мертвих українських юнаків?!
Віддати Богу душу вже готові.
За те їм щира дяка та поклін.
Тепер країну хочуть поділити.
Воюють лиш за територію й скарби.
Та нашу волю чорним крукам не зломити,
бо ми є славний нарід запорозьких козаків.
І синє небо, жовті колоски пшениці
оберігають й дбатимуть про нас.
Багато вже топтало Україну -
Завжди ми вигравали у боях.
Від кулі рани не такі болючі,
бо з часом можна побороти їх.
Та із душевним болем можна й не вернутись -
Життя згубити в темряві страшній.
Солдати, ті, що захищають Батьківщину,
що гинуть відчайдушно у бою.
Ті, що стають не давши вистріл в спину,
завжди запам'ятають цю війну.
ІІ....Вся Україна плаче за синами,
за мужніми і славними борцями.
Питає десь дитя своєї мами:
- Де татко наш вже стільки пропадає?
Вона ж змарніла, посивіла,
від горя стала, мов німа.
-Матусю, рідна, так тата нашого нема?
- Нема...- і сильно ридма заридала,
що аж здригнулася земля.
І так минають дні за днями.
Й нема, нема тому кінця.
Пекучий біль та ці ридання
пронизують людські серця.
ІІІ. Тож хай на Сході добре пам'ятають
тих, що воюють, тих, кого нема.
Що здобували волю Україні,
що захищали мову солов'їну
і що виборювали нам свободу
від зазіхань московського народу.
Хвала і честь Вкраїнському Герою!
Щоб Україна завжди була вільна,
щоб мир у ріднім домі панував,
щоб Схід і Крим вернулись у родину
і щоб сіяв наш синьо-жовтий стяг, -
за це будемо битись до загину,
бо ми єдині. Слава Україні!
Героям слава!Ми переможемо в боях.
Орест Полагнюк, учень 10 класу
Немає коментарів:
Дописати коментар