У мережі з'явилися "фантики" з українськими письменниками. Телеканал "Україна" пропонує популярну серію "Love is".
Якщо бажаєте дізнатись, що про кохання думають митці слова, то детальніше читайте тут
Блог учителя української мови та літератури Великодідушицького ліцею Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області Іванни Петришак
Іванко, я також хочу вставити свій "фантик". Кохання - це:
ВідповістиВидалитиКоли ти поряд –
більш нікого я не бачу,
Тому що світ весь
у очах твоїх.
Коли нема тебе –
душа ридає-плаче,
Без тебе довго
я прожити би не зміг.
Коли ти поряд –
музика космічна
Лунає і радіють
небеса.
Коли нема тебе –
то й мить для мене вічність,
А серце каменем
у грудях зависа.
Коли нема тебе –
я в темряві блукаю,
Приречений
прожити без утіх.
Коли ти поряд –
я весь світ кохаю,
Тому що світ весь
у очах твоїх.
(Вірш написаний мною 99 років тому)
Незрівнянний "фантик" про кохання та неперевершений його автор Ігор Дурда - митець красивого слова! Рада, що все ж знайшли час, щоб подарувати ще кілька лірично-мелодійних рядків. Душевна щирість, ніжність, чистота цього почуття бринять у кожному слові, що з такою любов'ю "викохане та вилеліяне Вами! Дякую Вам за чудові дарунки.
ВидалитиМоя любове! Я перед тобою.
ВідповістиВидалитиБери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Ліна Костенко
Ще один прекрасний вірш про кохання від української поетеси, а скільки ще є таких чудових творів. Тому я вважаю, що ідея з "фантиками" оригінальна і актуальна, треба поширювати наше, рідне, українське, щоб наша молодь знала, що освідчитись у коханні українською - це СУПЕР)))
Не знаю навіть, чи є для мене в літературі тема, про яку я би могла і хотіла говорити повсякчас так, як про творчість Ліни Костенко. Я просто ЗАКОХАНА в кожне її СЛОВО. А якщо вже йде мова про інтимну лірику - то й поготів ! Тому не можу втриматись, щоб не зацитувати одну з найулюбленіших моїх поезій "Спини мене..."(до речі, без жодного розділового знака)
ВидалитиСпини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю
Воістину геніальна людина !
А п.Ігор з кожним своїм коментарем зачаровує мене все більше ( не подумайте нічого поганого, я в хорошому значенні) просто рідко зустрінеш чоловіків, які мають чудовий естетичний смак:)))
ВідповістиВидалитиПогодьтесь, Наталю, що п. Ігор є справжнім майстром своєї справи.Тонкий, ніжний, мрійливий лірик! Ви, без сумніву, маєте рацію, що таке СЛОВО не може не зачарувати. Воно пробуджує до життя, надихає, манить, творить...Такі твори і виховують культуру почуттів молодого покоління.
ВидалитиВеличезне спасибі Вам, Наталю, за коментарі. Неймовірно приємно спілкуватись із людиною з прекрасним естетичним смаком та душевною теплотою.
Дякую, Іванко, за таку високу оцінку моєї «творчості» . Читаю, соромлячись і ніяковіючи , бо вважаю ці «творіння» є простими віршиками. Дякую також п. Наталії за 12 балів у дописі до попередньої статті (шкода, що «щоденник забув удома», щоб найвищий бал красувався в ньому). Правда, радий, що Вам подобалися мої вірші. Але мені більше подобаються Твої коментарі, Іванко,ніж моя «поезія». У Твоїх дописах більше лірики й поезії. Це свідчить тільки про те, наскільки ти бездоганно володієш Словом і що в Тебе ніжне і полум’яне СЕРЦЕ.
ВидалитиДівчата, мабуть, забули, що сторінка має назву «Кохання – це»…
Щоб завершити актуальну тему, надсилаю свій вірш, написаний мною 98 років тому:
ВідповістиВидалитиОчі-оченята, милі, незрівнянні,
Що ж ви наробили , очі чарівні?
Розбудили серце поглядом весняним,
Марить вами серце навіть уві сні.
В грудях зелен-листям проростають брості
І квіток пахучих в’ються пелюстки,
Серце лунко б’ється, ніби з високості
Зринули до нього райськії пташки .
І дзвенить у грудях ніжномелодійна,
Лагідна, спокійна пісня без кінця,
А її могутня сила чудодійна
Поріднила наші сяючі серця.
Де ж ви, оченята? Злий, колючий вітер
Обвіває серце, коли вас нема,
Без жалю зриває пелюсточки з квітів,
І бринить печально зламана струна.
Через ті розлуки муки невблаганні
Не дають заснути і марнують дні …
Очі-оченята, милі, незрівнянні,
Що ж ви наробили, очі чарівні ?!
Та що ж це з Вами, п. Ігорю, було 98 років тому?! І скільки таких чудових "весняних" мелодій Ви ще ховаєте? Мабуть, назбиралось за століття на збірочку, чи не так? Це ж гріх тримати їх у шухляді. Така МУЗИКА ДУШІ має "іти " до людей! Ви уявляєте, скільки було б у Вас прихильників ! Набагато більше, ніж зараз. Але не в тому справа. Головне, що Ваша поезія
Видалититоркається всіх струн душі, лине до самого серця... Так що з нетерпінням чекатиму на томик поезій від неперевершеного майстра Ігоря Дурди !
????????!!! Щиро дякую! А цей вірш я написав 97 років тому.
ВидалитиПробач мені, моя кохана Музо, –
Не можу вже не думати про Тебе!
Для мене Ти – прекрасна квітка в лузі,
Для мене Ти – ласкаве сонце в небі!
Не сонце навіть, бо воно сідає,
Його і вдень сховати можуть хмари.
Твій Світлий Образ в моїм серці сяє -
Його ніяка сила не затьмарить!
Моливсь-благав…Мене Ти воскресила…
Ходив-блукав… Але не бачив Неба…
Тепер я гордо розправляю крила
Й лечу до Мрії Світлої – до Тебе!
А Ваші поезії і справді підносять людину на крилах до світлої мрії ...
ВидалитиДякую, Іванко!!! Вірю Тобі, бо знаю, що Ти завжди щира і справедлива!! Крім того, Ти сієш прекрасне в душах молодого покоління, тому розумієшся на тому, що йде від чистого серця, а що просто без емоцій і почуттів зримовано й зритмовано!!
ВідповістиВидалитиЦей вірш написано мною 97 років тому:
ВідповістиВидалитиЯ зірку для тебе зірву в небесах
І казку влаштую у ніч феєричну .
Для тебе я квітку знайду у лісах –
Іванокупальську , чарівну, містичну .
Для тебе я небо додолу схилю ,
Палку серенаду тобі проспіваю .
За тебе я Бога натхненно молю ,
Тому що кохаю , безмежно кохаю .
Прошу лиш одне : не кажи мені – ні !
Не розбивай мою мрію крилату .
Хай ллються із серця пресвітлі пісні –
І будні з тобою завжди будуть святом .
Як я люблю красиву поезію!!! Чому? Бо є невиправним романтиком! Зворушлива ніжність, благородність почуттів, щирість та щедрість, а ще задушевність кожного Вашого рядка викликають захоплення та беруть у полон...Усе це творить ДИВНУ КАЗКУ, що заплела на дні Вашого серця любов.Так, поезію творить саме ЛЮБОВ...
ВидалитиДякую за приємні несподіванки.