26 квітня 2015 року видавництво "Основа" презентує збірку найкращих творів українських письменників літератури "Розстріляного відродження"(Євгена Плужника, Миколи Зерова, Григорія Косинки, Миколи Хвильового, Остапа Вишні та інших). А також готується спеціальний проект, у якому читачам представлять раніше засекречені документи КДБ(листи, доноси, вердикти).
«Ми отримали дозвіл на роботу з повними досьє майже на усіх письменників "Розстріляного відродження", – розповіла видавець «Основи» Дана Павличко. – КДБ не тільки стежило за кожним кроком неугодних владі літераторів, вони знали усе: від розмов на кухні, які спецслужбам «зливали» псевдодрузі авторів, до того, хто вважає голодомор геноцидом, хто рівняється на Америку, а хто говорить, що перенос столиці з Харкова до Києва є аферою на користь Москви. Найбільше агенти раділи, коли творчі особистості не витримували утисків і починали пиячити. Письменник, який ставав алкоголіком, більше не представляв для "совєтів" ніякої загрози. Ці трагічні матеріали будуть продемонстровані широкому загалу вперше, і я сподіваюсь, що вони остаточно переконають тих, хто ще сумнівається, що Радянський Союз – одне з найбільших лих, які зазнав світ».
Дуже цікавий і актуальний проект. Мені здається, що таку роботу вже давно слід було виконати, щоб якнайшвидше остаточно розвінчати міфічний СРСР. Адже навіть покоління, яке жило в той період, тепер чомусь пам'ятає дешеву "докторську" ковбасу і оплакує таку "непоправну" втрату і геть не пригадує страшні репресії... Прикро!!! На сході України, можливо, зараз була б інша ситуація. якби СРСР не винищив корінне населення спочатку в 1917р, а пізніше голодомор 32-33 рр. А скільки репресовано людей, а скільки інтелігенції загублено на Соловках... Треба, щоб люди добре знали свою історію, зокрема репресії, то не волали б за 100 гривень : "Путін, памагі". Вибачте, Іванно, може я надто розійшлася, але ця тема "Розстріляного відродження" для мене болюча. Коли я читала "Сад Гетсиманський" І.Багряного. сльози самі котилися з очей.
ВідповістиВидалитиА вам велике спасибі, що інформуєте нас про такі важливі події. Чесно кажучи, цю інформацію почерпнула вперше на сторінках "Палітри". Успіхів вам!!!
"Доба, що ліквідує інтелект, найвищий розквіт канібалізму",- так назвав Юрій Клен більшовицьке лихоліття. Моторошну мандрівку пеклом здійснювали і Лесь Курбас, і М. Зеров, і М. Драй-Хмара, і М. Ворний, і...і...і...Тому цей проект - це воскресіння із забуття творів національного культурного відродження, відновлення їхнього страдницького шляху і показ справжньої суті людиноненависницького комуністичного режиму.
ВидалитиДякую, Наталю, що відгукнулись коментарем та не залишились осторонь цієї теми, надзвичайно болючої для кожного українця.
У 30-х роках ХХ століття знищено генофонд нації: третину селянства та три чверті свідомої української інтелігенції . Письменників тільки не менше тисячі. Ті, що залишилися, деморалізовані, змушені були писати не про те, що бачили і що підказувало серце, розум,сумління, а про те, що можна було. А можна було в художній формі прославляти тих, хто нищив нас, українців. Це називалося «соцреалізмом». Була знищена література «вільного духа», а на літературі «рабської душі» виховувалися цілі покоління.
ВідповістиВидалитиІ зараз ми блукаємо, не можемо знайти шлях істинний, бо геніїв українських знищували ще з колиски. Ми – нація, і це довели революції ХХІ століття, але нація «без голови». Ті, що беруться керувати державою, - дегенерати, які «виховані» нелюдською комуністичною системою, які не знають мови, історії і не хочуть знати. Але й для них «настане суд, заговорять І Дніпро, і гори!» Останні події трагічні доводять, що в нас уже народжуються ті, хто здатний буде в найближчому майбутньому вивести нас на шлях істинний.
«Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами».
Трагiчна доля поколiння 20-30-х рокiв демонструє нам всю силу українського духу, його творчий потенцiал, необхiднiсть свого шляху й незалежностi вiд впливу iнших культур.
Так, «Розстріляне відродження» - цікавий(хоч дуже трагічний) мистецький феномен, який неабияк важливий своїми здобутками і наслідками для сучасної української культури, адже наявність подібних сторінок історії показують велич і неповторність, а головне - силу нашої нації та "необхідність свого шляху", яким ми і зараз гордо простуємо навіть попри нездоланні перешкоди...
Видалити