Серце плакало....

                                               А сотню вже зустріли небеса..

                                            Летіли легко, хоч Майдан ридав…

                                         І з кров´ю перемішана сльоза….

                                      А батько сина ще не відпускав..

                                  Й заплакав Бог, побачивши загін:

                             Спереду сотник - молодий, вродливий...

                         І юний хлопчик в касці голубій,

                                        І вчитель літній-сивий-сивий..

                                      І рани їхні вже не так болять...

                                Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

                            Як крила ангела, злітаючи назад,

                        Небесна сотня в вирій полетіла…

  Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути УКРАЇНЦЕМ і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими ангелами-охоронцями на небі. Кожен здійснив подвиг - віддав найцінніше - своє життя заради нової України. Вічна пам'ять ГЕРОЯМ!