Дотиком пера...

  Простору

          простору   

                   простору

                       і щоб ніяких  травм

                         і чогось такого простого

                            як проростання трав

                               і чогось такого дивного

                                  як музика

                                     без блазенств

                                         І слова

                                            хоча б єдиного

                                                                                      що має безсмертний сенс

                                                                                                  Ліна Костенко

    Загадкове, незбагненне…І в той же час просте, звичайне, буденне.Але ж дивує, чарує, збуджує, надихає, а ще сповнює нашу душу добром, незгасимим світлом та всеосяжною любов’ю до України.Тому воістину геніальне і безсмертне… Слово Ліни Костенко. Тож сьогодні, у день народження неперевершеної поетеси, причастімося Ним, торкнімося всіма струнами своєї душі його глибин.

   1.  А я не хочу пошепки.

А я не хочу крізь ґрати!

Не маю гріхів потаємних,

відкрита моя душа.

Не потребую прощення.

Мені потрібна порада.

Дай руку мені, Людино,це буде наш форум духа…

І я тобі, як на сповіді, скажу тільки чисту правду.

Отак – із душі в душу,

а не просто у мушлю вуха.

2.     Я ще маю ілюзії. Я не люблю зневіри.

Але ніяк не збагну астрономічного закону:

чому

час від часу

над сузір’ям Ліри

з’являється голова Дракона?

3.     Я скоро буду виходити на вулиці Києва

з траурною пов’язкою на рукаві –

умирає мати поезії мого народу!

Все називається Україною –

універмаг, ресторан, фабрика.

Хліб український,

телебачення теж українське.

І тільки мова чужа у власному домі.

У шовінізму кігті підсвідомі.

    4 .  Сім’я вже ж вольна і нова.

          Та тільки мати ледь жива.

           Вона була б і вмерла вже не раз,

           та все питає і на смертнім ложі,

            а де ж те Слово, що його Тарас

            коло людей поставив на сторожі?!

5.      Ні остраху,

 ні тіні  компромісу.

На кожен виклик, совісте, іди!

В історичних льохах

відстояться вина істин,

гірко вибродять кров’ю

           правди пекучі меди.

6.     Плюс  мінус життя.

Таблиця розмноження.

Квадратний корінь із мрій романтика.

Два пишем, три помічаєм.

Розношена

щоденна

проста

математика.

 7.     Душа підіймається до вищої.

Душа обчислює суму площ:

минуле – майбутнє – живі і знищені –

правда – поезія – атомний дощ.

Дракон – Атлант – телефон – калина –

віра – вірус – мільярди – нулі…

життя оперує безконечно малими.

Ми всі поодинці – також малі.

8.Але з усмішки,

    з потиску рук,   

   з брехні, убитої наповал,

   історія – найскладніша з наук –

   обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.

   Із найдрібніших зоряних крихт!

    Вища математика віку:

   З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ

    ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ

                                                               "Зоряний інтеграл"(уривки)