Розкажу тобі думку таємну...

   

  Створюючи людину,  Господь наділив її великими дарами: розумом, волею, добрим серцем. А ще обдарував Всевишній своє творіння вірою, любов’ю, радістю, милосердям і стриманістю.

  Багато років минуло з того часу. На превеликий жаль, деякі з цих цінностей люди розгубили. Найбільше бракує нам благодатної любові, адже в ній народжується краса, гармонія,  лад,  єдність. Дехто зневажливо ставиться до цього високого почуття, вважаючи, що можна прожити й без нього. Чимало наших сучасників утратило піднесений дух цього світлого дару, яке запалювало серця попередніх поколінь. Усе рідше люди здатні до проявів душевної теплоти.  Навпаки, стають черствими і байдужими. Дедалі частіше на перший план висуваються міркування корисливості та егоїзму.

  Гадаю, що любов — це справді велика сила, яка здатна врятувати й відродити світ, наповнити його духовністю. Це радість та джерело натхнення... Споконвічна таїна людського буття... І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття. Наші ж серця під впливом цієї  божественної аури несуть дар життя і поезії… А любов'ю здатні поділитися оригінальні особистості, у яких до всього буденного нестандартний підхід.  Духовний світ цих людей багатий та яскравий. Петрарка, Шекспір, Шевченко, Франко, Леся Українка, Сосюра, Павличко, Ліна Костенко…

  Людина, яка каже: «Люблю тебе», обіймає серцем увесь світ, сповнюючись справжньої величі. Кохання до однієї людини переростає у любов до всього сущого.

Любі мої читачі, будьте уважними один до одного, цінуйте людей, які здатні  віддавати тепло свого серця іншим, бо життя радісно цвіте тільки під зливою любові. Сірий та нецікавий світ стає, коли цього почуття немає. Просто любити - це ЩАСТЯ!