11 лютого - 345 років із дня народження Самійла Величка
Народився в козацькій (або священицькій) родині. Навчався в Києво-Могилянській колегії(1670), де оволодів німецькою, польською, грецькою мовами, латиною.Із 1690 р. служив канцеляристом у генерального писаря В. Кочубея, потім - у Генеральній військовій канцелярії, де мав доступ до таємних документів гетьмана І. Мазепи. У 1708—1715 рр. перебував у російській в’язниці за зв’язки з І. Мазепою. Після звільнення оселився в с. Жуки (біля Диканьки) Миргородського повіту, де був учителем у родині Кочубея. Як людина освічена, мав власну бібліотеку, зібрав колекцію документів, які використовував при написанні літопису (історичні праці А. Гваньїні, С. Пуфендорфа, С. Твардовського, рукописні джерела).
Самійло Величко — автор монументального 4-томного козацького літопису, опублікованого в Києві більше як через 100 років після смерті автора (1848-—1849рр.).
Працюючи над літописом, він використав багато національних та іноземних історичних джерел і дав глибокий аналіз подій і фактів козацької історії за період 1647—1700 рр. У літописі автор розглядає, починаючи з часів Київської Русі, етнічно-історичні поняття «український народ» і «Українська держава» як самостійні суспільно-політичні структури, що історично склалися й мають далі розвиватися власним шляхом. Історію України він подає на широкому тлі політичного життя Польщі, Росії, Туреччини, Криму, Молдавії, Швеції, Угорщини та інших держав.Літопис сповнений державницьких поглядів, козацьких волелюбних ідей, гарячого національного патріотизму. С. Величко наголошує, що український народ — «істинний, простодушний і щиросердечний», має великі культурні традиції.Стиль літопису бароковий, героїчний, піднесений, іноді ораторський, часто строкатий, виграє яскравими барвами. Написаний книжною українською мовою початку XVIII ст., твір Самійла Величка не має собі рівних у тогочасній вітчизняній культурі. До тексту додано чимало універсалів, листів, договорів та інших історичних матеріалів.
Немає коментарів:
Дописати коментар