Говоримо правильно

   Культура мови передбачає дбайливе ставлення до чистоти мови, до її природної краси. Незаперечним є той факт, що носій високої загальної культури не дозволить собі засмічувати мовлення. Адже скалічена мова ніколи не підносила людину, а, навпаки, завжди принижувала її, примітизувала її мислення, заважала їй інтелектуально зростати. Отже, справедливо говорять, що культура рідної мови — важливий показник загальної культури людини.

Для Вас, дорогі одинадцятикласники, КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ НА ЩОДЕНЬ. ПОВТОРЮЄМО ВИВЧЕНЕ!!!

Дотиком пера...

  Простору

          простору   

                   простору

                       і щоб ніяких  травм

                         і чогось такого простого

                            як проростання трав

                               і чогось такого дивного

                                  як музика

                                     без блазенств

                                         І слова

                                            хоча б єдиного

                                                                                      що має безсмертний сенс

                                                                                                  Ліна Костенко

    Загадкове, незбагненне…І в той же час просте, звичайне, буденне.Але ж дивує, чарує, збуджує, надихає, а ще сповнює нашу душу добром, незгасимим світлом та всеосяжною любов’ю до України.Тому воістину геніальне і безсмертне… Слово Ліни Костенко. Тож сьогодні, у день народження неперевершеної поетеси, причастімося Ним, торкнімося всіма струнами своєї душі його глибин.

   1.  А я не хочу пошепки.

А я не хочу крізь ґрати!

Не маю гріхів потаємних,

відкрита моя душа.

Не потребую прощення.

Мені потрібна порада.

Дай руку мені, Людино,це буде наш форум духа…

І я тобі, як на сповіді, скажу тільки чисту правду.

Отак – із душі в душу,

а не просто у мушлю вуха.

2.     Я ще маю ілюзії. Я не люблю зневіри.

Але ніяк не збагну астрономічного закону:

чому

час від часу

над сузір’ям Ліри

з’являється голова Дракона?

3.     Я скоро буду виходити на вулиці Києва

з траурною пов’язкою на рукаві –

умирає мати поезії мого народу!

Все називається Україною –

універмаг, ресторан, фабрика.

Хліб український,

телебачення теж українське.

І тільки мова чужа у власному домі.

У шовінізму кігті підсвідомі.

    4 .  Сім’я вже ж вольна і нова.

          Та тільки мати ледь жива.

           Вона була б і вмерла вже не раз,

           та все питає і на смертнім ложі,

            а де ж те Слово, що його Тарас

            коло людей поставив на сторожі?!

5.      Ні остраху,

 ні тіні  компромісу.

На кожен виклик, совісте, іди!

В історичних льохах

відстояться вина істин,

гірко вибродять кров’ю

           правди пекучі меди.

6.     Плюс  мінус життя.

Таблиця розмноження.

Квадратний корінь із мрій романтика.

Два пишем, три помічаєм.

Розношена

щоденна

проста

математика.

 7.     Душа підіймається до вищої.

Душа обчислює суму площ:

минуле – майбутнє – живі і знищені –

правда – поезія – атомний дощ.

Дракон – Атлант – телефон – калина –

віра – вірус – мільярди – нулі…

життя оперує безконечно малими.

Ми всі поодинці – також малі.

8.Але з усмішки,

    з потиску рук,   

   з брехні, убитої наповал,

   історія – найскладніша з наук –

   обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.

   Із найдрібніших зоряних крихт!

    Вища математика віку:

   З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ

    ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ

                                                               "Зоряний інтеграл"(уривки)

Ідемо до Кобзаря....

Тарас  Шевченко...Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю.
                                          Остап Вишня

Найбільш знакові події у житті Кобзаря.
1. Пророцтво батька Григорія Шевченка

Риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: "Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо".

2."Школяр-попихач"

Після смерті батьків Тарас деякий час був “школярем-попихачем” у дяка І. Богорського. Уже в шкільні роки у нього проявилися здібності до малювання. Він мріяв “зробитися малярем” і вперто шукав у сусідніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. 

3.Перша збірка "Кобзар"

Літературний геній Кобзаря розвинувся дуже рано. У доробку 25-річного Т. Шевченка вже були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку  «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Показово, що найперші його поезії не поступалися досконалістю наступним творам. Коли вийшла перша збірка, Шевченкові було лише 26 років.

Пізніше І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”. Враження, яке справив “Кобзар”, підсилилося, коли наступного року вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана в 1839-1841 рр.).

4.Світова слава "Кобзаря"

Твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, данською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.

5.Воля!

 22 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасові Шевченку відпускну. Із цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями.

6.Шевченко-поет-новатор

 Т.Г.Шевченко — основоположник нової української літератури. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу.  Шевченко виступив як поет-новатор, приніс із собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності. Історичні поезії Шевченка пройняті волелюбними мотивами й надихані сучасністю. Вони мали збудити національну  самосвідомість українців.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

 7.Десять років заслання                                                                                    

 5 квітня 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, а також за створену поему "Сон" Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга.Микола І власноручно  написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».

Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть  зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки.

8.Заповіт Шевченка

За день до своєї смерті в розмові з другом - художником Григорiєм Честахiвським Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi. У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiяв оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини тривало 14 дiб.

З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальських човнiв не мiг витримати ваги домовини. Не можна було i перенести домовину на руках бродом. Тодi запрягли двi пари волiв у козацького воза  і перевезли труну на суху землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцi мiста, передмiсть та навколишнiх сiл. У соборi домовину поета залишили до ранку, а поетовi родичi пiдшукали мiсце для могили на Чернечiй горi. Яму викопали неподалiк днiпровського схилу, а солдати-муляри з канiвського гарнiзону змурували склеп.

Протоiєрей канiвського собору Гнат Мацкевич вiдслужив  Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так: "Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно Хресту Господньому, воздвигнеться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту сторону Днiпра".

Вiд собору похоронна процесiя прямувала через гори i лiс, а юнаки i дiвчата самотужки везли важкого воза - з великої шаноби до Тараса. Бiля могили зiбралось кiлька тисяч люду. Похорон тривав до вечора. Художник Г.Честахiвський пiсля похорону Т.Шевченка залишився в Каневi i вирiшив насипати над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. На могилi встановили великий дубовий хрест.

Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар "дарував" крiпакам волю.

Люди, які приходили, забиралися на Чернечу гору із величезними зусиллями. Маловідомим фактом є те, що перші сходи на гору побудовано за розпорядженням Симона Петлюри.

Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. 

9.Шевченківська премія.

Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені                         Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан,                     Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко,       В. Касіян, І. Драч, Л. Новиченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО, ювілеї       Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, у багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».

10.Світова велич Т. Шевченка.

Творчість великого сина України має світове значення. Лише кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника у світовій літературі» (Якубець, Польща).

Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі ....

Також Вас, шановні читачі, може зацікавити тема "Кохання Тараса Шевченка".

 Про це  читайте тут

Зі святом весни!

Що таке Жінка? Краса і кохання, 
Перший наш подих і подих останній, 
Це материнська турбота і ласка, 
Це на добраніч розказана казка, 
Це незбагненність, примхливість і ніжність, 
Спокій і мудрість, терпіння й чарівність, 
Це несподіванка і сподівання, 
Вічна спокуса, жагуче бажання,
Це мелодійна тендітність сопілки, 
Це аромат невідомої квітки, 
Це нерозважливість і непостійність, 
І водночас - цілковита надійність, 
Свіжість світанку, романтика ночі, 
Це загадково допитливі очі.
Жінка - це радість, це мрія, це туга, 
Лагідність бризу, нищівність тайфуну, 
Сонячний промінь і місячне сяйво, 
Сніжна вершина, пустеля безкрайня, 
Це насолоди оманливий трунок, 
Це і щоденний мій порятунок, 
Це незгасима руйнівна пожежа
І океанські глибини безмежні, 
Несамовитість, шаленство, зухвалість, 
Звабливість, грація та досконалість. 
У цьому  слабкість жіноча і сила. 
З весною Вас, любі, і будьте щасливі!