.jpg)
.
Споконвіку було Слово.
Й було Слово в Бога.
Й Богом було Святе Слово.
Все постало з Нього...
Щемить від болю душа, коли щоразу чую з уст українців лихослів'я, яке сьогодні стало "елементом їхньої культури".
Таких людей із брудною душею зустрічаю повсюди: на вулиці, у магазинах, лікарнях, транспорті, коридорах державних закладів. Бруднослів’я стало особливо популярним у мовленні молоді. Чому? А причин декілька: брак культури, неповага до слова, духовна бідність, відсутність взаємозв’язку серця й мови, негативні емоції в результаті суспільних життєвих умов, зневіра в людські цінності (гідність, честь, совість), зневажливе ставлення до святих понять. А якщо йдеться про совість, то хотілося б зауважити, що в недалекому минулому їй часто приписували атрибути: совість робітника, совість селянина, лікаря і т. д. Але ж навіщо совісті означення?! Вона або є, або її немає.
Лайка, матюк не є типовими для української культури. Їм жилося дуже добре в нашого східного сусіда, звідки цей продукт словесної бездуховності до нас був імпортованим і примножився. В українців не можна було лихословити. Людей, які лаялися, проклинали. На Галичині про таких осіб казали, що у них "невипарений писок".
Потрібно пам'ятати, що життя у словесному смороді - це негідне людини життя. Воно не відповідає ні ментальності, ні традиціям українців. Матюки - це мовне тавро колоніальної, а отже, й духовної залежності українців, від якої дуже багато з них ще й сьогодні не звільнилося. Часто вживані брудні слова знищують енергетику, їх негативізм поширюється на ставлення до рідних і близьких, до природи і народу, до національних цінностей, до всього святого. Хіба не називали колись матірну лайку "молитвою сатани"?
Бруднослів'я - суспільна хвороба. А будь-яку хворобу, в тому числі і спілкувальну, треба лікувати. І починати варто кожному зі себе.
Окрему групу серед чужомовних запозичень в українській мові становлять лайливі слова, різного виду вульгаризми. Прийшли вони до нас із російської мови. До речі, порівняно недавно, внаслідок інтенсивних контактів між обома народами. Укорінилися вони в результаті багатьох трагічних подій, зокрема, воєн, коли нашою землею пройшли мільйони людей, які з дитячого віку були привчені брутально лаятися і які самі не усвідомлювали значення того, що вони кажуть. Другою причиною поширення російської лайки було перебування мільйонів українських чоловіків у російських тюрмах і в російській, а потім радянській армії. Третьою - масові переселення людей у часи “побудови комунізму”.
ВідповістиВидалитиНині брудну лайку, передусім матюки, використовують у розмовах між собою всі групи населення - вікові й соціальні. Їх можна почути в розмовах школярів, щоправда, поки що лише в розмовах між собою, а не з батьками або вчителями, як це має місце в одній сусідній країні.
Один відомий політик, у минулому директор великого заводу, нещодавно, не соромлячися, привселюдно заявив, що в розмовах зі своїми підлеглими постійно користується ненормативною лексикою, тобто матюками. Брутальні вислови нібито допомагають йому “ясніше й чіткіше” формулювати свої думки й доносити їх до інших. Вони служать для зв’язку слів у реченнях. Це особливо стає помітним, коли ми чуємо, як він розмовляє з людьми під час поїздок країною. Помічаємо, що навіть тоді, коли він знає, про що говорить, в його мові виникають недоречні паузи. Мабуть, це для того, щоб стримати себе й не заматюкатися.
Але звідки ж з’явилися матюки та інші брутальні слова в російській мові? Існує декілька пояснень цього факту. Одні дослідники кажуть, що їх створив сам російський народ в часи свого формування з суміші різних племен - слов’ян, балтів, угро-фіннів і татарів. Тобто десь у XIII-XV століттях. Бо раніше, в X-XII століттях, жоден літопис не фіксує матюків, хоча цензури тоді не було. Ці дослідники-лінгвісти рішуче виступають проти вилучення ненормативних слів з російської мови. Бо в такому разі, стверджують вони, російська мова втратить свій колорит, питому національну самобутність, важливу складову духовної спадщини народу. Більше того, на думку цих науковців, матюки та інші лайки треба широко використовувати в літературній мові, художніх творах тощо. Щоб не відступати від правди життя й фіксувати живу розмовну мову.
Друга група науковців стверджує, що матюкатися росіяни навчилися від татаро-монголів у той період, коли вони майже 300 років перебували під владою Золотої орди. А в татарів матюки, буцімто, були не лайкою, а похвальними словами, мало не компліментами. А можливо, і молитвами до поганських богів і різними закляттями.
Чому росіяни сприйняли ці лайки від татарських поневолювачів? Виявляється, вони запозичили від золотоординців багато чого, починаючи від способів і методів здійснення верховної влади, аж до пісень-”частушок”. Московські великі князі та їхні придворні вільно володіли татарською мовою, запроваджували татарські звичаї і традиції в сім’ях, при князівському дворі і в державі. Цьому сприяли змішані шлюби, переходи татарських загонів на службу до московського князя. Одне слово, за вдалим висловом відомого діяча російської культури, матюки стали результатом наскрізного “протатарення” Росії.
Пам’ятаймо про чужинське походження словесного бруду й оберігаймо нашу мову, наші душі від усілякої зловорожої скверни.
(за матеріалами http://www.natali.ua/forums)
Дякую, Ігорю Ярославовичу, за ґрунтовний та цікавий допис до моєї статті.
Видалити