За якусь мить календар перегорне останню сторінку 2017-го й забере з собою в історію цілу низку подій(приємних, щасливих моментів, а також чимало розчарувань та невдач). 

  Друзі! Нехай у 2018 минуле приходить до Вас лише світлими спогадами, а справжнє залишається радісним та успішним. А  коли  новорічна ніч  блисне зірками, нехай омріяне, найзагадковіше і найкраще Ваше бажання здійсниться.  І хай майбутнє принесе всім розуміння сенсу буття та усвідомлення власного щастя! З Новим роком!

Найбільша загадка Василя Стуса

                                                        

                                                                Дороги власної не бійся.

                                                                                          З метою у єдине злийся.

                                                                                                                    В. Стус

   20 грудня у Великодідушицькій опорній СЗОШ І-ІІІ ст. відбулось засідання проблемного семінару вчителів української мови та літератури. Для учасників був проведений  майстер-клас із вивчення творчості В. Стуса в школі. Мені дуже хотілось  подивитись на особу  відомого правозахисника, дисидента, поета зовсім по-іншому:  розкрити його феномен та показати  самобутній талант. Учителі змогли побачили не лише того Стуса, про якого пишуть шкільні підручники і про якого всі знають відомі факти – безкомпромісного,  рішучого, стійкого…А ще зуміли розгледіти в його особі ніжність, щирість, чуйність ...Саме такого бачимо його в листах до рідних та друзів, а також у віршах, яких немає в навчальній програмі.

    Учителі гуманітарного простору мають величезну потребу говорити, радитися, обмінюватися знаннями, ділитися враженнями, що до сильного(а такою і є творчість В. Стуса) треба підводити дуже обережно, щоб не відштовхнути. Саме з цією метою я і використала інноваційні технології(інтерактивні вправи, створені у програмі Learningapps, хмари слів, ейдос-конспекти та інші форми роботи, які дозволяють зробити процес навчання цікавим, змушують запрацювати уяву учня, його мислетворчу діяльність, активізують  до роботи).

   Учасники семінару будували словотвірне гніздо з елементом –само, створювали скрапбукінги, складали на основі листів моральні орієнтири людини, пройшлися дорогою долі поета, пригадали основні меседжі й переконалися в їх актуальності: «Терпи, терпи –  терпець тебе шліфує…», «Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря…», «Якщо болить серце, тобі, друже, поталанило», «У невідоме дорога найближча»….І, найголовніше, зуміли пізнати найбільшу загадку Стуса: де брати сили, щоб підніматися, коли немає жодної надії. Тому, коли прозвучала пісня «Василечку, рідний брате», яку виконав учень 10 класу Юрчик Роман, ніхто не зміг залишитись байдужим.

    А приємною, зворушливою несподіванкою для всіх учасників майстер-класу  стала авторська поезія на присвяту Стусові від методиста РМК І. Дурди.

       Завершальним акордом і водночас окрасою заходу стала  колядка «Щасливого Різдва» у виконанні дитячого ансамблю «Оберіг». 

       

Диво-ніч

Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.
У віконце заглядає, подарунки підкладає.
Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо
Під подушку заглядайте і дарунки забирайте.

Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:
Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,
Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був
І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя міру,

Пуд здоров’я і пуд віри, кілограмів сто надії,
Фунтів мільйон любові і кохання не на слові,
А каратів так відерце він вживив у Ваше серце.
Ну і ще букет удачі і добра у Вашу вдачу.

Щедрий, добрий чарівник чарував над Вами й зник.
Ваші очі тепер сяють, Миколая прославляють.
Новий рік не за горами, нове щастя уже з Вами.
Я зі святом Вас вітаю й віри в диво Вам бажаю!

Диктант національної єдності

9 листопада до Дня української писемності та мови «Українське радіо» проведе  радіодиктант національної єдності. 

На першому каналі «Українського радіо» марафон розпочнеться о 12:00, текст диктанту звучатиме о 12:30.  Доцент Київського університету імені Бориса  Грінченка Олександр Авраменко читатиме його двічі у прямому ефірі.  На замовлення «Українського радіо» він складає текст радіодиктанту зі 120 – максимум 180 слів.

«Це дуже непросто. Треба неймовірну концентрацію пунктограм і орфограм. З іншого боку, текст не має бути легким. Якщо зовсім легкий текст, нецікаво. У змаганнях мають бути перешкоди, їх треба долати», – сказав  Олександр Авраменко і додав, що диктант буде цікавим за змістом і актуальним сьогодні.

Девіз цьогорічного радіодиктанту – «Нас багато. Ми різні. Але нас об’єднує спільна мета». Щоб написати радіодиктант, потрібно мати приймач чи доступ до Інтернету, де можна слухати онлайн «Українське радіо», а також аркуш паперу та ручку.

Диктант, написаний від руки, потрібно надіслати 9 або 10 листопада на адресу: Київ-1, Хрещатик, 26. Індекс – 01001. Дату відправлення визначатимуть за штемпелем на конверті. Також можна  диктант відсканувати і надіслати упродовж 24 годин із початку акції до 10 листопада 12:00 в електронному вигляді на e-mail: rd@nrcu.gov.uа.

11 листопада об 11:11 на сайті «Українського радіо» буде опублоковано текст радіодиктанту, і кожен зможе себе перевірити. Бажаю успіхів!

Політ творчості

  Мода завжди здатна дивувати, захоплювати, вражати і навіть приголомшувати...Звичайно, сучасна мода зовсім не схожа на ту, що була кілька десятиліть тому. А вже століть - і поготів! І це зрозуміло, адже кожна епоха має свої особливості й вирізняється неповторним стилем. Тому простір для творчості тут - необмежений.  Цікавою є думка  американського лінгвіста й культуролога Е. Сепіра, який наголошував на важливій ролі моди як засобу самовираження особистості.

  Моді, до речі, підвладні й письменники. Чи задумувались Ви коли-небудь, як би виглядали класики української літератури, у що б одягалися, якби жили в сучасному світі? Редакція сайту platfor.ma вирішила разом із найбільшим у світі магазином українських брендів одягнути відомих авторів минулих століть у сучасні речі. 

  Вийшло просто неперевершено! Бажаю цікавого перегляду за посиланням Модні тренди від українських класиків. 

Джерельний тихий спів води,

Безкрайнії степів простори,

І смерековії ліси,

Широкі плаї, круті гори!

Духмяний хліб на рушнику,

Гостинно розпростерті руки,

Щасливу матері сльозу,

І дідуся з веселим внуком!

За Бескиди й Дніпровії схили,

За наш пісенний славний рід,

За пломінь в косах у калини,

І за чумацький небозвід!

За нашу рідну Україну,

Що зберегли за всі віки, —

Низький уклін і тричі «СЛАВА!»

Вам, УКРАЇНСЬКІ ЗАХИСНИКИ!

Панорама методичних знахідок

Презентація зроблена відповідно до основних Концепцій НУШ та оновленої програми з предмета. Зауважу, що цей матеріал не претендує на повне розкриття даної теми. Це всього лиш невеличкі штрихи- роздуми...

Методичні рекомендації щодо викладання предметів

Міністерством освіти затверджено 40 оновлених навчальних програм для учнів 5-9 класів

Детально читайте

"Місто" в сучасному оформленні

Як зацікавити сучасну молодь до читання? Це питання було актуальним у всі часи. А сьогодні - і поготів. Тому місія видавництва — захопити юне покоління українською книжкою.  Уже декілька років поспіль Основи видають класику української літератури в сучасному оформленні. Завдяки креативним ідеям ілюстраторів, класика отримала захопливе забарвлення, а саме: “Тигролови” Івана Багряного, “Кайдашева сім’я” Івана Нечуй-Левицького, “Лісова пісня” Лесі Українки.

Нова книга в серії — “Місто” Валер’яна Підмогильного, перший український урбаністичний роман. Книжка вийде з провокативними  сучасними ілюстраціями та витонченим дизайном. Художник Максим Павлюк створив не лише малюнки. Спеціально для проекту він зробив street art, розклеївши паперові стікери на Подолі. Фотографії зробленого є у книзі. Максим — учасник творчого об’єднання WE BAD, яке славиться перетворенням просторів на витвори мистецтва.

Чому сьогодні варто читати роман, написаний в 1927 році? Тема підкорення людиною міста актуальна і зараз. Головний герой твору Степан Радченко дістається Дніпром до Києва, куди він приїздить на навчання. Хлопець марить «завоюванням» столиці, як і інша молодь, яка тисячами ринула із села до міста у 20-х роках минулого століття. У романі ми спостерігаємо за тим, як Степан підлаштовується до життя в столиці: як крок за кроком він простує до своєї мети. Але яким чином?...Чи не втратив він свою сутність?...Читайте - і Ви про все дізнаєтесь...

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2017/05/01/valerjan-pidmohylnyj-misto/">ЛітАкцент</a>

З Великоднем!

 Христос Воскрес!

 Хай яскраве світло цього великого свята осяє сьогодні весь світ, подарує надію, радість і щастя. І хай завжди душа Ваша іскриться вірою, помисли — добром, а серце — любов’ю, а  передзвін великодніх дзвонів принесе лише благі вісті.

Тарас Шевченко і сьогодення

  Серед визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена великої любові до України, Шевченко займає почесне місце.

  Мабуть, ніхто й не підозрював, наскільки актуальною для українського сьогодення стане творчість Великого Кобзаря та його особистий життєвий шлях. Боротьба за волю, сила народу, продажність частини еліти, зазіхання з боку "сусіда" - усе це було невід'ємним атрибутом дійсності, у якій жив Шевченко.   Усе це має місце й нині. 

  Із неймовірною скорботою вдивляюся в телевізійні кадри з образом Сергія Нігояна, двадцятирічного юнака, вслухаюся в його голос:

                  І вам слава, сині гори, 

                  Кригою окуті,

                  І вам, лицарі великі..., 

                  Богом не забуті....

Тодішні події на Майдані засвідчили, що сила творів Кобзаря окрилює людей та додає наснаги у виборюванні свободи. А слова "борітеся - поборете" залишаються актуальними й зараз, коли брудний чобіт знавіснілого російського окупанта знову топче нашу рідну землю, коли на полі кривавого бою з ворогом вирішується доля народу й держави.

  Уся поезія "Кобзаря" зіткана з подібних формул. І всі вони сповнені нової, вже сьогоднішньої злободенності: "Нема на світі України, немає другого Дніпра...", "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя", "Раби, подножки, грязь Москви...", "Доборолась Україна до самого краю"...

   Шевченкове слово звернене до безбатченків, манкуртів, яничарів, які не тільки не вивчають, а навіть зневажають мову батьків, дідів і прадідів на "нашій-не своїй землі". Кобзар молить нас і благає:

                      Схаменіться, недолюди,

                      діти юродиві!

                      Учітеся, читайте,

                      І чужому научайтесь, 

                      Й свого не цурайтесь...

А чи схаменемось?...Час покаже....

   

Мово калинова, дивна, загадкова...

Україноцентрична ідея у творчості Олекси Стороженка

                                   Учням 7 класу

   Новела "Вуси" О. Стороженка  не ввійшла до навчальної програми, проте семикласникам варто її прочитати. Про це пише професор кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Інна Приходько. І ось чому: твір має багатий підтекст, який треба "розкодовувати" крізь комічне, часом завуальоване скло. 

   Новела стала знаменитою ще в 19столітті(надрукована була 1861 р. в журналі "Основа"). Підтекст можна прочитувати крізь художні деталі - "вуси" і "шабелька". Саме через споглядання цих чисто козацьких атрибутів, мабуть, знавіснів московський генерал і примусив головного персонажа зголити ті ненависні генералові вуси - нагадали, бач, давно вже заборонене, понищене козацтво. Але головний герой-оповідач має гідність у своєму поводженні. І хоч ті вуси, як скошені, впали на український рушник, він таки їх відростив і демонстративно(знову з "шабелькою") поїхав як засідатель на генеральсько-дворянське зібрання. Така-от  історія з тими вусами.

  Замилування українців до вусів висловлюється народніми приповідками: «У кого чорний вусок — тому рибки шматок, в кого сива борода — тому юшки шкода!» На старих портретах козаків та гетьманів тільки Петро Конашевич-Сагайдачний з бородою, а всі інші мають «козацькі» вуса.

  За царювання Миколи І (перша половина XIX століття) у Росії «височайшим» указом було заборонено цивільним урядовцям носити вуса. Натомість військові повинні були бути вусатими.  

   Ось уривки із твору О. Стороженка:

«...Молчать! — кричить: ви єщо осмєліваєтєсь разсуждать! Посмотрітє в зєркало, в каком відє ви явілісь к начальству!

Тут повів мене до дзеркала: дивлюся, жупан мій застібнутий на всі гаплики, медалі висять; і прочеє де розірвалось — позашиване; все обстоїть благополучно...

— Что, — питає, — відітє?

— Нічогісенько, — кажу, — не бачу; чого вам од мене схотілося?

— Как, чєво! — знов закричав, — на каком основаніі ви осмєлілісь явіться ко мене в усах? Ви теперь состоітє в гражданской службе, а потаму право ношенія усов на вас не распрастраняєтся...

...Прийшов на кватирю, зараз дістав з шкатулки бритву, намилився, черк, вдруге... так мої вуса, неначе скошена трава, і впали на рушник... Перший раз, як живу на світі, довелося мені зголити вуса, лучче було і не дождать до сього лиха!.. І пси не пізнали, і жінка ґвалту наробила, і від сусідів довелося ховатися...»

Та виявилося, що начальник перестарався, бо по «височайшому» указу оповідач якраз мав право носити вуса. І ось, коли вдруге вуса підросли, він узяв з собою «височайтий указ» і пішов до начальника. Москаль його як побачив:

«...что ето, мілостівий государ мой, — крикнув, — ви укланяєтєсь от служби і вторічно осмєлілісь явіться ко мне в усах!.. Не горячіться, — кажу, — кров спортите, а ось подивіться! Та тиць в руки указ. Дивись, думаю, хай повилазять ... Прочитав, якось чудно лупає очима, губи дрожать...

— Хо... Хома П... Петрович! — каже, затіняючись: что ето такоє?

          Хома наставив око:

— Височайший, — каже.

— Без вас знаю, — каже председатєль, — а распространяєтся лі право ношенія усов?

Хома круть-верть, сюди-туди, нічого робити.

— Распространяється, — каже...»

Та проте українці завжди носили вуса, не зважаючи на ніякі московські укази.

                                                      Читати новелу повністю

Зірка Мензатюк "Таємниця козацької шаблі"

                   Для учнів 5 класу

 Зірка Мензатюк (1954, Київ) закінчила факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працювала журналістом. Член Національної спілки письменників України. З 1997 р. веде в дитячому журналі «Соняшник» рубрики «Храми України», «Фортеці України», «Щоб любити», «Щоденник мандрівника». З 2004 року автор рубрики про святині України в освітній радіопередачі для школярів «АБЦ» Національного радіо. Її твори публікувалися у США, Словаччині і Польщі.

                                                                         Частина І

Частина ІІ

Наголошуймо правильно!

Особливості наголосу іменників

   у сполученні з числівниками два, три, чотири

Іменники чоловічого роду, що в називному множини мають наголос на флексії, у сполученні з числівниками два, три, чотири одержують наголос такий, як у родовому однини: син, множина сини́, але “два, три, чотири си́ни“; брат — брати́, “два, три, чотири бра́ти”; шлях — шляхи́, “два, три, чотири шля́хи”; учи́тель — учителі, “два, три, чотири вчи́телі”; лі́кар — лікарі́, але “два, три, чотири лі́карі.”

                                Згадаймо у Шевченка:

                      “Не вертаються три бра́ти — по світу блукають,

                       а три шля́хи широкії терном заростають.”

Так само іменники жіночого роду, що в називному множини мають наголос на флексії — сторінки́, вчительки́, жінки́, при числівниках дві, три, чотири одержують наголос родового однини: “дві сторі́нки”, “три вчи́тельки”, “дві жі́нки”…

Навпаки, ті, що в називному множини мають наголос на основі (до́чки, бо́розни), при поєднанні з числівниками дві, три, чотири переносять наголос на флексію: дві, три, чотири дочки́, борозни́…

                                                                          За О. Сербенською

Зі Львова - із перемогою!

  Вітаємо наших учнів, які гідно представили Стрийщину в ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури та вибороли призові місця:

Петришак Вікторію, ученицю 9 класу Великодідушицької СЗОШ І-ІІІ ступенів (ІІ);

Холошнецьку Маріанну, ученицю 9 класу Подорожненської СЗОШ І-ІІІ ступенів (ІІІ);

Капко Марту, ученицю 10 класу НВК «Дашавський загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст.-дошкільний навчальний заклад»(ІІІ) ;

Брича Романа, учня 11 класу  НВК «Лисятицький загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст.-дошкільний навчальний заклад»(ІІ). 

   Дорогі діти, натхнення Вам, здійснення всіх творчих мрій, нових перемог та злетів. Хай щирим та радісним на вагомі здобутки буде Ваше життя!

 

ХРИСТОС ХРЕСТИВСЯ!

                                                             

                                 Детально читайте тут

                                                                                     

Олександр Олесь повертається в Україну...

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Різдвяна ніч, зоря і тиха свічка!
Святковий стіл, колядка і дідух!
Нехай любов Вас зігріває вічно, 
добро і мир до хати увійдуть!
Христос Рождається!