Який справжній українець не бажає бачити свою націю духовно здоровою?! Ми дуже часто говоримо про забруднене довкілля. Та погодьмось: наша мова в гіршому стані. Пам'ятаймо: з якого джерела питимемо, такими й будемо - здоровими людьми чи нікчемними манкуртами-мутантами.
Сьогодні різні ЗМІ рясніють неграмотним слововживанням. Мовні покручі нерідкість і у творах молодих авторів та й, зрештою, не тільки молодих. У досвідчених, на жаль, цього "добра" також вистачає. А у рекламах та різноманітних оголошеннях - і поготів. Що вже й казати про мовлення наших депутатів! То чому ми змушені це терпіти?
Пропоную вашій увазі добірку замальовок із "Етюдів про мову" П. Федотюка. Спробуйте з'ясувати причини мовних помилок.
1. Чуєш не тільки від коментарів, а й від освічених людей : " Моя улюблена дружина". Подумати б, у нього гарем. Адже "улюблений" - це один з багатьох: улюблений фільм, спортивний клуб, колір...Коли ж про єдину живу істоту, то тут доречним буде слово "коханий"(любий): кохана дружина, коханий чоловік, люба матуся....
2. Журналіст і видавець розмовляють у радіопередачі про наболіле: скалічену мову видань, навалу помилок на їхніх сторінках. Мимоволі переймаєшся тим запалом. І раптом:
- А як ви відноситесь до...
- Приймаємо участь у....
І все, далі можна не слухати. І так зрозуміло, звідки беруться ті помилки.
3. Начитаєшся програм, наслухаєшся по телебаченню "музпарадів самих, самих" і ніяк не позбудешся відчуття: є мова УКРАЇНСЬКА, а є МОВБИ-УКРАЇНСЬКА - тих-таки програм того-таки телебачення!
4. І ось така чудасія: "суд відмовив у збудженні(замість у порушенні) справи" - з ласки несумлінних мовців дістала і юристів еротика!
5.А ось як неправильно підібраний відповідник до російського "беспокоить" перетворює банальний діалог на анекдот:
Телефонують чоловікові:
- Це вас хвилює Зоя Пилипівна.
- Ви зовсім не хвилюєте мене...
6. Погляд зупиняється на невправно заримованих рядках:
Шановні оболонці!
Пийте на здоров'я
Джерельну й лучисту
Воду цілющу та чисту!
Гм-гм: чисту, але "лучисту"? Ситуацію, мабуть, не врятувало б і українське "променисту". Адже з людської пам'яті не йде чорнобильське "опромінення" ...
А як вам таке: Ігор трощить половецькі шоломи разом зі своїми воїнами(з учнівського твору). Шановні жителі нашого села і просто люди!(із виступу голови сільради).Кіоск не працює. На больничному(із оголошення)...
Дорогі читачі, це всього-на-всього тільки певні штрихи цієї болючої теми. Таких прикладів є безліч. Дбаймо все-таки про красу і силу рідного УКРАЇНСЬКОГО слова! Уникаймо помилок, адже вони дуже дорого нам коштують, а часом залишаються непоправними.
Престиж мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. На жаль, не всі українці усвідомлюють це. Тому українська мова в нашій державі стане престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім багатством її, навчимося гарно, виразно, правильно говорити по-українськи і будемо пишатися, що ми, українці, маємо таку чудову мову. А неукраїнці будуть відчувати задоволення від того, що володіють цією мовою, будуть шанувати її і тих, хто її створив. Але насправді бажане ще досить далеко від реального..
ВідповістиВидалитиОсвіта в жалюгідному стані. Школа тримається на плаву завдяки учителям та батькам. Підручники жахливі. У школах немає навіть належного харчування. Зате учні вивчають інформатику в молодших класах, іноземну мову з першого класу. А випускники складатимуть ДПА з англійської мови у формі ЗНО… Тому на підготовку до ДПА з української мови у них буде менше часу і можливостей.
Якщо відверто, то стан української мови в Україні – жахливий. Воістину справедливі слова О. Гончара: “Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе”.
А таких, хто зневажливо ставиться, дуже і дуже багато. Зневажливо ставляться навіть ті, хто повинен захищати нашу мову. Це Авакови, Гонтарєви, Геращенки, МВД-шники, СБУ-шники, генерали ЗСУ, які навіть не пробують заговорити до українців державною мовою. Таких кілька сотень депутатів народних… А що говорити про «слуг народу» нижчого рангу.
Та що говорити про них – ницих, якщо учителі української мови на сході та півдні України поза класом розмовляють російською мовою або суржиком.
У результаті 10% випускників не можуть здолати поріг «склав/не склав».
Про яку мовну культуру говорити, якщо в Україні не обов’язково навіть володіти державною мовою, не обов’яково бути грамотним, щоб стати чиновником, депутатом, керівником. Абсолютна більшість «громадян» , які «заробили» мільярди в Україні, на знають і не хочуть знати української мови.
Та що говорити про цих «державних мужів», якщо навіть у творах сучасних «постмодерністів», «живих класиків», вульгарна, ненормативна лексика стає нормою.
Дякую, Іванко, за статтю… Вона є актуальною… Знаю, що Ти добре вчиш учнів рідної мови, дбаєш про культуру мовлення молодого покоління, як і багато Твоїх колег-філологів, але ситуація в державі зміниться суттєво тільки тоді, коли керуватимуть нею справжні патріоти…
Я щиро вдячна Вам, п. Ігорю, за коментар.Цими невеличкими штрихами Ви зробили своєрідні замальовки тих проблем, що є в нашій державі.Звісно, дуже хочеться, щоб суспільство було досконалим. А шляхів до цього - безліч. Тому кожен, хто хоче бути корисним своєму народові, окремим людям та, зрештою, самому собі, бути шанованим, мати імідж культурної людини, з якою приємно спілкуватися, повинен постійно працювати над собою, використовуючи різні джерела інформації,зокрема і власні спостереження.
ВидалитиДорогі друзі, "плекаймо мову, пильно й ненастанно полімо мовний бур'ян"!