20 лютого - 110 років із дня народження Уласа Самчука,українського письменника, журналіста, редактора, члена уряду УНР у вигнанні, одного із засновників літературних організацій МУР та "Слово"
Народився 20
лютого 1905р. в селі Дермань на Рівненщині. Навчався у Вроцлавському університеті. Пізніше переїхав до Чехії, де продовжив освіту в
Українському вільному університеті в Празі. Перше оповідання У. Самчука «На
старих стежках» видруковане у варшавському часописі «Наша бесіда» 1926 року, а
з кінця 20-х років він уже активно співпрацює з українськими
літературно-художніми виданнями. Трагедія голодомору 1932 — 1933 pp. в Україні
стала тематичною основою його роману «Марія» (1933). У 1932p. написаний також
політично загострений твір «Кулак», в якому автор показує абсурдність
насильницької колективізації. Одним із визначних досягнень української
літератури стала трилогія У. Самчука «Волинь» (1928 — 1937) — розлоге епічне
полотно, яке показує буття українського селянина в добу воєн та революцій.
Головний персонаж через усі життєві катаклізми
проносить віру в незнищенність народу. Героїчна історія Закарпатської України
відображена в патріотичному романі «Гори говорять» (1936). У роки німецької
окупації письменник продовжує культурно-просвітницьку роботу на посаді
редактора газети «Волинь». Проте вже у 1943 p. він був заарештований за
свої націоналістичні переконання. У післявоєнний час письменник переїздить до
Канади, де публікує перший том трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) (другий
роман «Темнота» побачив світ 1957 року, третій - «Втеча від себе»,1982р.). Про боротьбу УПА на Волині розповідає роман "Чого не гоїть огонь"(1959) .У.
Самчук відомий також як автор спогадів: «На білому коні» (1955), «На коні вороному» (1975), «Плянета Ді-Пі» (1979), "Нарід чи чернь"(стаття).
Уласа Самчука називають одним із найвизначніших письменників сучасності, українським Гомером ХХ століття... Він одним з перших в українській літературі на повен голос заявив про трагедію рідного народу в роки голодомору 1932-1933 рр., повідав про формування нового покоління української інтелігенції у 20-ті рр., національно-визвольні змагання в Закарпатській Україні та Української повстанської армії на Волині, змалював долю мільйонів емігрантів, розкиданих війною по світах.
ВідповістиВидалити“Я ставив і зараз ставлю собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю,” – писав Улас Самчук. Кращі його твори, як-от: трилогії “Волинь” та “ Ost ”, роман “Марія” - підтвердили, що письменник з честю виконав поставлене перед собою завдання. Він – автор 22 книг, у тому числі двох трилогій, а також значної кількості журнальних і газетних публікацій. Переважна більшість з них на сьогодні є рідкістю, деякі – раритетами.
Роман «Ost» був висунутий співробітниками російського емігрантського журналу «Современник», з яким активно співпрацював У. Самчук, на Нобелівську премію. Одержати цю премію він не міг, оскільки положенням про премію вимагається, щоб письменник жив зі своїм народом, на рідній землі, у своїй державі.
Наскільки треба любити свій народ, свою рідну землю, щоб, живучи на чужині, створити неповторну художню панораму своєї епохи, показати рідний народ у періоди вирішальних випробувань.
Захоплююся, Іванко, твоєю працьовитістю, невтомністю, старанністю і небайдужістю!!! Дякую!!!
Так, Нобелівської премії письменник таки не одержав, зате повернувся своєю творчістю в рідну Україну на "білому коні"!
ВидалитиА я щиро дякую Вам, п.Ігорю, за допис. Він, як завжди, суттєвий та з цікавинкою. Радію, що є можливість поговорити з Вами на філологічні теми!
16 липня 1941 р. Улас Самчук і Олена Теліга як члени культурницької референтури Оун повертались в Україну. Вбрід перейшли річку Сян."Схвильовані виходимо на другий берег і швидко біжимо далі травою до якогось поламаного плоту і ховаємося в кущах. Тут нас не видно. Кидаемо речі на землю і вітаємось, як є: мов на Великдень. Потім цілуємо рідну землю, робимо це без сорому, без страху, що нас побачать небажані очі. Ми вже говоримо вголос, хоча притишено. — Вітаю тебе, рідна! —виривається в мене в напрямку сходу, і я потрясаю в небо рукою. Олена в екстазі. Вона зовсім тратиться і говорить в захопленні патетичні слова. Під нашими ногами Україна. За нами довге скитания. Перед нами... невідоме".
ВідповістиВидалитиВсе життя мріяв жити в рідній Україні, натомість життя в цілому так і пройшло в Європі, пізніше Канаді. Але відгомін болів і тривог батьківщини і сьогодні лунає в його творах. Геніальна, талановита людина.
Але не менш талановита людина і автор "Палітри". Я не втомлююсь вкотре повторювати, що ви ,Іванно, вчитель від Бога і вашим учням неймовірно поталанило. Успіхів вам і мирного неба!!!
Спасибі, Наталю, за цікаву сторінку з життя У. Самчука. Також дуже приємно читати такі зворушливі рядки щодо моєї творчої діяльності. Звісно, це трохи перебільшення. Вражена, наскільки Ви щира, чуйна, небайдужа та світла людина. А ще талановитий педагог. Вашим вихованцям поталанило не менше! Зичу Вам, Наталіє, світлих, радісних днів та гармонії у всьому!
Видалити