"Солодка Даруся" - найвідоміший та найпопулярніший твір Марії Матіос
У понеділок, 16 березня, у Києві презентують кінопроект "Солодка Даруся" — адаптація однойменного бестселера Марії Матіос у режисурі Олександра Денисенка.
Робота над цим кінопроектом триває понад півтора року та відбувається під патронатом Петра Порошенка, а також за підтримки Анджея Вайди, Фонду братів Віталія та Володимира Кличків, всесвітньо відомого голлівудського кінооператора– номінанта на премію "Оскар" Славоміра Ідзяка (автора фільмів "Падіння чорного яструба", "Гаррі Поттер"), Анджея Струмілло.
Зйомки стрічки тривають у Карпатах (Івано-Франківщина і Закарпаття — Микуличин — Рахів). У цьому фільмі головну роль виконує польська артистка з Варшави. Є думки, що ця стрічка буде надзвичайно потужною. Її порівнюють із "Тінями забутих предків" Сергія Параджанова.
Марія Матіос розповідає нам про важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби (десь у 1970-х роках). Усі її вважають німою та несповна розуму через часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Вона живе сама в хаті своїх батьків і дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються чи то її, чи то власних гріхів.
Місцева радянська влада навіть не намагалася надати якусь лікарську допомогу Дарусі. Напрочуд дивним видається те, що, коли доля усміхнулася Дарусі й вона пішла на поправку, самі сільські люди, боячись чогось, вважають за краще повернути усе так, як було колись.
Твір насичений мальовничими описами місцевого побуту та звичаїв. Своїх читачів він повертає в минуле на 30-40 років і розповідає вже про молоду пару (батьків Дарусі), які намагалися зберегти від злого людського ока своє кохання. Та зміни влади, війна, людська заздрість та забобони виривають їх із їхнього маленького щасливого світу й кидають на жорна історичних подій. Незважаючи на всі негаразди, сім'я виживає, але її життя нівечать агенти радянської влади, для яких немає нічого святого.
Отож, якщо Вам цікаво дізнатись, як складеться доля Дарусі, читайте роман та обов'язково, коли буде така можливість, дивіться фільм.
Cильний твір. Правдивий твір. Читав і перечитував. Коли читаєш роман, не можеш бути байдужим – серце болить. Таких шедеврів, як «Солодка Даруся», у сучасній українській літературі дуже мало. Натомість «макулатури» на книжкових полицях хоч греблю гати.
ВідповістиВидалитиМ. Матіос – винахідник, експериментатор, вона є непередбачуваною, і для творчості їй потрібно небагато – повне усамітнення і душевний комфорт. Зі словом, з мовою вона поводиться обережно, вміло підбирає потрібну лексику.
Маю надію, що й фільм буде «надзвичайно потужним».
Дякую, Іванко, за допис. Ти - невтомна трудівниця…Захоплююся Твоєю старанністю і наполегливістю...
Погоджуюсь із Вами, п.Ігорю, враження від прочитаного твору дуже сильне:все відчувається й уявляється.А яка розкішна мова! Лаконічна, як у Стефаника, багата соковитим гуцульським діалектом, як у Коцюбинського.І жодного зайвого рядка! Магія слів настільки сильна, що відірватися від читання важко.Справді, геніально пише Марія Матіос. Змушує глибоко думати про вічну проблему життя і смерті, про втрату найдорожчих тобі людей, про добро і зло, про зраду і вірність, про пам'ять...Тому з таким нетерпінням чекаю перегляду кінострічки, щоб отримати нові емоції!!! А Вам дякую за розмову.
ВидалитиСолодка Даруся "Марії Матіос - мій улюблений твір сучасної української літератури. Пам'ятаю: вперше книжка потрапила до рук одразу після здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка. Викладачка Волинського університету Ірина Мирославівна привезла із Києва, дала на ніч прочитати. Ми читали удвох із подругою Валею з Каменя-Каширського. Враження були незабутніми. Так сильно може написати тільки смілива жінка, а Марія Матіос такою і є. Знайомство із Марією Матіос на тому не закінчилося. Прочитала її усі твори. Особливі враження залишились від саги "Майже ніколи не навпаки", "Москалиці", повісті "Армагедон уже почався", про велику і самовіддану материнську любов повість "Мама Маріца". Мала чудову нагоду побувати на виставі "Солодка Даруся" Івано-Франківського театру, а тепер фільм. Чудова новина, п. Іванно! Дякую за Вашу невтомність.
ВідповістиВидалитиБіль...страждання...страх...насолода сплітаються воєдино та викликають неповторні емоції. "Солодка Даруся" читається на одному подиху, бо тут усе справжнє: спроба осмислити історію Буковини, розповідь про трагічну долю Дарусі та людські стосунки (особливо вражає мене епізод, коли сирота цілісінький день збирається на цвинтар. Вона готує великодній кошик із сиром, маслом, молоком, хлібом, продумує, що має сказати батькові. «До тата Даруся йде тільки серединою вулиці, їдуть машини, йдуть фіри, тягнуться люди — Даруся знає своє: вона по дорозі до тата — княжна»).У цьому творі зібрані споконвічні цінності людського духу, уявлення про мораль та порядність, намагання письменниці здолати несправедливість любов'ю та шляхетністю душі.Усе це і створює надзвичайно глибоке психологічне прозове полотно.Сподіваюсь, що і кіномитці не розчарують...
ВидалитиДякую, п. Маріє. Ви цікавий співрозмовник.