Квіти для мами...

    У дні весняного пробудження й оновлення природи вшановують жінку. Неможливо навіть уявити собі життя без чарівної, лагідної, щирої на любов берегині родинного вогнища, мудрої наставниці, просвітниці душевного спокою, доброти та злагоди!

    Але чи вміємо обдаровувати її своїм теплом, ніжністю, турботою та увагою? Подумайте, любі, чому тоді іноді бринить гірка сльоза...
            Для роздумів

   Одного разу Бог вирішив створити…маму.

Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

— Ти стільки часу витрачаєш на неї!

— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо запитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

— Аж стільки! — скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти?", навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.

— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна...

— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

— Уміє думати? — спитав ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і торкнувся пальцем до її обличчя.

— Тут щось стікає, — сказав здивовано.

— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав ангел.

— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.

     Дорогі друзі, то чому її, ту сльозу,  творимо ми?!

  Господи, не прошу у Тебе ні грошей, ні слави, а прошу лише, щоби вічно билося серце у моєї  МАМИ!

  У переддень свята я вітаю Вас, дорогі жінки. Хай щастя входить у Ваші домівки дзвінким дитячим сміхом, музикою, квітами та любов’ю. 

Дарую це музичне вітання, яке адресую, в першу чергу, своїй  неньці. Єдина... рідна матінко,  ці квіти для ТЕБЕ...