Маленькі історії від Бруно Ферреро люблять і дорослі, і діти. Дивовижна сила якогось божественного світла міститься у них. Геніальність прихована у простоті, і Ви в цьому переконаєтеся, розмірковуючи над однією з притч. ТЕ, ЩО... Те, що нам казали, коли ми були дітьми: Не біжи; йди поволі; швидко; їж усе; мий руки; чисти зуби; мовчи; говори; перепроси; привітайся; ходи сюди; відчепись від мене; йди бавитися; не перешкоджай; не біжи; вважай, бо впадеш; тим гірше для тебе; ти не вмієш; ти замалий; я сам зроблю; ти вже великий; йди спати; вставай, вже пізно; я маю роботу; бався сам; одягнися; не стій на сонці; йди на сонце; не розмовляй з повним ротом... Те, що ми хотіли б почути:
Люблю тебе; ти гарний; я щасливий, що тебе маю; поговорімо про тебе; як почуваєшся? боїшся? чому не хочеш? ти - дуже милий; приємний; розкажи, що ти відчував; ти - щасливий? мені приємно, коли ти смієшся; плач, якщо хочеш; кажи те, що хочеш; чому страждаєш? що тобі не подобається? довіряю тобі; мені приємно з тобою; хочу розмовляти з тобою; мені приємно слухати тебе; ти мені подобаєшся такий, який ти є; гарно бути разом; скажи, якщо я помилився... Навколо тебе є багато людей, що чекають на слова, які хотіли почути ще в дитинстві...
На сайті «ЗНО-онлайн» розміщено тест пробного зовнішнього незалежного оцінювання 2015 року з української мови та літератури.
Усі майбутні учасники ЗНО можуть безкоштовно пройти тест, що був запропонований для виконання 21 березня 2015 року.
Після виконання тесту вам нададуть правильні відповіді на всі завдання та розрахують ваш результат у тестових балах. До запропонованих тестів не включено завдання з розгорнутою відповіддю (власне висловлювання), що оцінюються від 0 до 20 тестових балів, та завдання відкритого типу з поглибленого рівня (8 завдань), що оцінюють від 0 до 2 тестових балів.
Максимальна кількість тестових балів, які може отримати учасник тесту з української мови та літератури (базовий та поглиблений рівень) – 136. У запропонованому онлайн-тесті, враховуючи відсутність завдань відкритого типу, які не передбачають варіантів відповіді, максимально можлива кількість тестових балів – 100.
Перейти до виконання онлайн-тесту пробного ЗНО Ви можетеза адресою
Після оголошення результатів зовнішнього оцінювання кожен учасник тестування матиме можливість ознайомитися зі своєю сертифікаційною роботою. Про це у своєму Facebook повідомив директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
“УЦОЯО робить іще один крок до відкритості. Відтепер кожен учасник ЗНО може ознайомитися в on-line режимі зі своєю сертифікаційною роботою. Для цього йому необхідно упродовж тридцяти днів після оголошення результатів подати запит, заповнивши відповідну форму на своїй інформаційній сторінці на сайті УЦОЯО”, – зазначає Лікарчук.
За його словами, залежно від кількості запитів, але не більше ніж через 5 днів, відскановану копію сертифікаційної роботи буде розміщено на інформаційній сторінці учасника тестування.
Паралельно учасник ЗНО може отримати копію сертифікаційної роботи на папері. Детальнішу інформацію про порядок отримання копій сертифікаційних робіт розміщено на сайті УЦОЯО.
Поезіє, ти чарівна скрипка у чудовому оркестрі літератури! На твоїх струнах грає свою мелодію Її Величність Муза. У тиші безсонних ночей вона приходить до поета, награє йому музику, котра торкається душі Митця і надовго стає володаркою його серця. А поетове творіння - це завжди політ фантазії, творчої думки. Спробуємо уявити на мить, що література, зокрема поезія, раптом зникла у небуття. Мабуть, разом із нею зникли б і наші почуття, душа стала б прозаїчною, буденною. А так хочеться свята!
Тому сьогодні, у Всесвітній день поезії, дуже хочеться подарувати Вам, дорогі читачі, незабутню зустріч із прекрасним. Візьміть збірочку улюбленої поезії. Розгорніть її. Чуєте звуки загадкової чарівної мелодії? Це дивовижні акорди СЛОВА. Хай вони запалюють у душі вогник любові, пробуджують світлі мрії, надихають на звершення добрих справ!
20 БЕРЕЗНЯ -МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЩАСТЯ Найпрекрасніші
і водночас найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя
інших. В. Сухомлинський
Друзі,
чи замислювались Ви над тим, що для Вас означає щастя? Здоров’я, любов та підтримка рідних чи, може, відпочинок на екзотичних островах? Як би там не було,
а істина одна: осягнути щастя прагне кожна людина.
А яке воно...щастя? Кажуть, що різне буває: і за виміром, і за плином часу, і за станом
душі... Навіть тлумачний словник також твердить, що це слово має кілька значень.
Людська уява часто малює щастя у вигляді чарівного
синього птаха, який несе на своїх крилах саме те, чого б хотілося
кожному з нас. Та птах цей дуже полохливий: ледь устиг десь зупинитися — і
вже знов злітає. Так і щастя людське — тривке й швидкоплинне, його можна легко
зруйнувати, а повернути буде дуже важко чи й зовсім неможливо. Тому ми повинні обережніше ставитися до щастя
інших людей, не випробовувати його на стійкість, і тоді, можливо, до нас також прилетить птах щастя. А коли це трапиться — не ховатися від інших, не
зачиняти вікна й двері, щоб ніхто нічого не почув і не побачив, бо щастя не
любить сидіти в клітці. Треба ділитися ним із іншими, бо чим більше ти даруєш, тим більше до тебе повертається.
Для мене щастя – це відчувати всю повноту та радість життя. Коли сонце своїми промінчиками не обпікає, а
зігріває, коли хмари заворожують, а не обливають дощем. Коли рідні та близькі живі і
здорові. Коли навколо тебе посмішки, а не похмурі гримаси. Щастя – це стан
душі!
А ще щастя
в тому, щоб дарувати добро. Можна принести людині щастя однією усмішкою: ми ж не знаємо, про що думає сувора жінка, ображена на весь світ, або молодий чоловік із порожнім поглядом? Наша
посмішка здатна творити дива... Хтось посміхнеться у відповідь, хтось
відвернеться - але вже точно не залишиться байдужим. Знайдуться такі, що передадуть посмішку,- і вже через кілька годин світ буде переповнений яскравими барвами! Тоді кожен зловить себе на думці: «Чого раптом усі такі щасливі ходять?». А це всього лиш запалився в душі маленький вогник, який допоміг розігнати сутінки!
А ще, як мені здається, необхідною умовою щастя для кожної людини є МИР на землі. Зі щастя кожного складається щастя родини, країни, планети. Тож хочеться сказати всім: «Друзі, зробімо нашу планету щасливою!".
Будьте щасливими, діліться своєю щирістю та добротою, частіше посміхайтеся та радійте життю. І хай усі Ваші мрії та
сподівання неодмінно збуваються!
Щира й безкомпромісна, вона у свої 85 років захоплює
читачів вольовим характером. У молодості категорично відмовлялася друкувати нову збірку,
якщо її просили забрати хоча б один вірш. І так само впевнено давала ляпас
директору філармонії, коли той заборонив співакам виконувати її твори. Не
сприймає вона і хвалебних од від влади. Коли Віктор Ющенко хотів вручити їй орден Героя України,
відмовилася, мотивуючи, що "політичної біжутерії не носить". За таку
позицію Ліну Костенко й люблять.
Її характер гартувався змалечку. Батька, як ворога
народу, вислали у сталінські табори, потім 11-річна дівчина пережила страхіття
Другої світової війни.
Після завершення інституту здавалося, що літературна кар’єра
стрімко злетить, однак уже після виходу двох збірок їй раптово почнуть "ставити
палиці в колеса". Радянська влада одразу помітить упевнену інтонацію та вольовий
тон. Цього допустити не могли.Її критикували за формалістичні викрутаси зі словом,
викликали на виховні бесіди, а вона й далі не поступалась. Більше того, коли
радянські війська ввійшли тоді ще в Чехословаччину, єдина зі Спілки письменників
виступила із засудженням. За таку витівку поетесу не арештували, але про видання
своїх творів треба було забути на довгих 16 років.
На роботу неможливо було влаштуватись, гонорарів не
отримувала, а на руках двоє дітей. Справжній переполох наробив і роман у віршах
"Маруся Чурай". Твір редагуватимуть аж 6 років, та навіть у м'якій
палітурці й на газетному папері він став раритетом. Коли ж вийшов у
подарунковому виданні, за романом у книгарнях стояла черга.
Ліна Костенко протягом 20 років їздила в Чорнобильську зону.
Час від часу привозила тамтешнім людям ліки, знала місцевих поіменно. Зараз
поетеса продовжує працювати з архівами батальйону, який займався захороненням
відходів. Обіцяє написати книжку про трагедію.
Вона не любить юрб і телекамер, у слухавці найчастіше чути
голос автовідповідача. І доки українські письменники намагаються висунути її на
Нобелівську премію, Ліна Костенко наполегливо береже від усіх свою незалежність.
Любі мої читачі, у переддень 85-ліття геніальної поетеси сучасності Ліни Костенко пориньмо у світ її художнього слова та спробуймо відшукати скарби, без яких не може існувати людство. Дізнаймося, хто творить
сьогоднішню історію, у чому сенс людського буття, що таке етичні та естетичні
цінності, щоб через багато літ наші нащадки змогли розпізнати на полотні
світової культури неопалиму купину – незнищенну квітку, яку витворила своєю
мужністю і вилеліяла любов’ю неперевершена майстриня, котра написала:
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.
Цінуймо кожну мить
життя, бо вона є неповторною. Навчімося любити все навкруги: «травинку і
тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну
інохідь коня…», будьмо вдячними Богу за
ще один прожитий день.
"Солодка Даруся" - найвідоміший та найпопулярніший твір Марії Матіос
У понеділок, 16 березня, у Києві презентують кінопроект "Солодка Даруся" — адаптація однойменного бестселера Марії Матіос у режисурі Олександра Денисенка.
Робота над цим кінопроектом триває понад півтора року та відбувається під патронатом Петра Порошенка, а також за підтримки Анджея Вайди, Фонду братів Віталія та Володимира Кличків, всесвітньо відомого голлівудського кінооператора– номінанта на премію "Оскар" Славоміра Ідзяка (автора фільмів "Падіння чорного яструба", "Гаррі Поттер"), Анджея Струмілло.
Зйомки стрічки тривають у Карпатах (Івано-Франківщина і Закарпаття — Микуличин — Рахів). У цьому фільмі головну роль виконує польська артистка з Варшави. Є думки, що ця стрічка буде надзвичайно потужною. Її порівнюють із "Тінями забутих предків" Сергія Параджанова.
Марія Матіос розповідає нам про важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби (десь у 1970-х роках). Усі її вважають німою та несповна розуму через часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Вона живе сама в хаті своїх батьків і дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються чи то її, чи то власних гріхів.
Місцева радянська влада навіть не намагалася надати якусь лікарську допомогу Дарусі. Напрочуд дивним видається те, що, коли доля усміхнулася Дарусі й вона пішла на поправку, самі сільські люди, боячись чогось, вважають за краще повернути усе так, як було колись.
Твір насичений мальовничими описами місцевого побуту та звичаїв. Своїх читачів він повертає в минуле на 30-40 років і розповідає вже про молоду пару (батьків Дарусі), які намагалися зберегти від злого людського ока своє кохання. Та зміни влади, війна, людська заздрість та забобони виривають їх із їхнього маленького щасливого світу й кидають на жорна історичних подій. Незважаючи на всі негаразди, сім'я виживає, але її життя нівечать агенти радянської влади, для яких немає нічого святого.
Отож, якщо Вам цікаво дізнатись, як складеться доля Дарусі, читайте роман та обов'язково, коли буде така можливість, дивіться фільм.
13 березня - 55 років із дня народження Юрія Андруховича, поета, прозаїка, перекладача, есеїста, віце-президента Асоціації українських письменників, засновника поетичної групи БУ-БА-БУ. Найбільш відомі твори
Юрій Андрухович — чи не найвідоміший за кордоном український письменник: його твори перекладено і видано в Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Канаді, США, Угорщині, Фінляндії, Швецїі, Іспанії, Росії, Болгарії.
Я тремчу, щоб тільки не зачинялися двері, бо відчинені двері – то незбагненна радість. Роберт Данкен
Саме таким епіграфом починається його нова книга . «Таємниця» вийшла німецькою та польською мовами.
«Московіада»видана англійською у США та болгарською.
«Я прожив у Москві майже два роки, і то були чи не найщасливіші мої часи. Мабуть, саме з цієї причини в моєму романі стільки злості й чорної невдячності. Я досі не знаю, що в ньому більше важить: втрачені можливості чи здобуті примари.»
«Дванадцять обручів» — французькою у Франції.
Перший роман Юрія Андруховича «Рекреації» уже давно зайняв почесне місце в пантеоні сучасної української літератури. У ньому якнайяскравіше розкрився потяг автора до гротеску і фантасмагорії.
«Лексикон інтимних міст» – найбільший за обсягом твір Юрія Андруховича. Невтомний мандрівник Україною, Європою, Америкою, автор розповідає нам 111 історій про 111 міст, з якими йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди інтимні – у широкому значенні цього слова – пригоди. Розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Крім того, кожна «лексиконна» пригода є чітко вписаною не лише у просторові, а й у часові координати, що дає змогу читачеві здійснити слідом за автором 111 приватно-історичних стрибків від середини 60-х років минулого століття до наших днів.
"Перверзія. "Авантюрно-детективні історії в «місті привидів» у Венеції стали тією живою сумішшю, що спричинила читацький успіх перших видань роману. Його перекладено англійською, польською, російською, сербською і фінською мовами.
Для багатьох українців Кобзар – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений із Україною, і разом з її буттям продовжується його буття, вбираючи в себе нові дні, новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи .
Ще не так давно Шевченкові слова «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля» ми розуміли як заклик до боротьби за незалежність . Та коли її здобули, з'ясувалось, що вони не тільки не втратили актуальності, а, навпаки, набули ще складнішого змісту . Здавалось би, що державу ми отримали, але в ній зовсім не панує та правда…
Ми є народом, більша частина якого живе поза національною культурою – для цієї частини не існує ні своєї мови, ні пісні, ні книжки. Суть такої ідеології полягає в позбавленні українців їх національної ідентичності. Влада мовчить. Чи не розуміє, чи робить вигляд, що не розуміє?!
У цих умовах Шевченкові слова лише підтверджують нам, шо народ має право жити за своїми справедливими законами, які формуються в процесі державного становлення. Кобзар їх адресує всій українській нації, усім поколінням, малює жахливу картину можливої катастрофи, застерігає від неї .
Саме тому Шевченкові твори незбагненно дивовижні. Вони дають нові одкровення після кожного прочитання. Слово вічне, слово невмируще своєю правдою – це і є «Кобзар» .
… Все йде, все минає – і краю немає ,
Куди ж воно ділось, відкіля взялось?
Усе життя Тарас Шевченко шукав свій шлях до істини, прагнув дати відповіді на ці запитання буття . З дитинства знав, що у світі панує зло.Намагався збагнути причину. Глибоко віруючи, поет ставить це питання собі, людям, але насамперед – Богові . Майже весь «Кобзар» - це бесіда зі Всевишнім. Не одну дорогу роздумів довелося пройти.Та все-таки Шевченко знайшов ті «три стовпи»(їх намагався побачити ще малим хлопцем), на котрих тримається світ. Це – Бог, людина, нація . Ось де криється істина .
Він свято вірить у Христові заповіді, якими прагнув об’єднати всі народи у єдину спільноту на оборону добра. У діалогах із Всевишнім Шевченко виборював Україну, бо усвідомлював, що Божим провидінням йому даровано пророче слово, яке буде пекти огнем невидимим замерзлі душі .
Дослухаймося Кобзаревих слів і задумаймося, чому його душа приречена бути зі своїм народом у горі й стражданнях, у переживаннях і боротьбі доти, доки Господь не змилостивиться над нашою державою, а йому пошле « те слово, Божеє кадило, кадило істини», яке подасть «душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила ,
Щоб слово пламенем взялось ,
Щоб людям серце розтопило ,
І на Украйні понеслось ,
І на Україні святилось
Те слово…
І досі блукає душа Кобзаря над Батьківщиною. І тільки від нас, від нашої відповідальності, від уміння і бажання укупі жити в добрі та злагоді, від поривання нашого " з братом добрим добро певне познать , не ділити…", від любові до рідної мови, національної культури,гордості за свій народ і віри в Творця, віри в щасливий день залежить, чи полинула душа поета молитися до самого Бога. Молитися там, у небесах, за Україну .
А Шевченко завжди буде силою, що змушуватиме рости. З його словами ми нездоланні. Вони допоможуть нам осягнути і виконати невмирущий заповіт .
У дні
весняного пробудження й оновлення природи вшановують жінку. Неможливо навіть уявити
собі життя без чарівної, лагідної, щирої на любов берегині родинного
вогнища, мудрої наставниці, просвітниці душевного спокою, доброти та злагоди!
Але чи вміємо обдаровувати її своїм теплом, ніжністю, турботою та увагою? Подумайте, любі, чому тоді іноді бринить гірка сльоза... Для роздумів
Одного разу Бог вирішив створити…маму.
Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось
з’явився ангел і каже:
— Ти стільки часу витрачаєш на неї!
— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна
складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її
поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також
вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо запитав:
— Шість пар рук?
— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах
очей, що вона повинна мати.
— Аж стільки! — скрикнув ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:
— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “
Що ви там робите, діти?", навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу
пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу
пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і
люблю тебе”.
— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.
— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
— Надто ніжна...
— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не
можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
— Уміє думати? — спитав ангел.
— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися
своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і торкнувся пальцем до її
обличчя.
— Тут щось стікає, — сказав здивовано.
— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.
— А для чого вона? — спитав ангел.
— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.
— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.
Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:
— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.
Дорогі друзі, то чому її, ту сльозу, творимо ми?!
Господи, не прошу у Тебе ні грошей, ні слави, а прошу лише, щоби вічно билося серце у моєї МАМИ!
У переддень свята я вітаю Вас, дорогі жінки. Хай щастя входить у Ваші домівки дзвінким
дитячим сміхом, музикою, квітами та любов’ю.
Дарую це музичне вітання, яке адресую, в першу чергу, своїй неньці. Єдина... рідна матінко, ці квіти для ТЕБЕ...
Мистецтво
ревниве: воно вимагає, щоб людина віддавалася йому повністю. Мікеланджело Головним героєм сьогоднішньої публікації є геніальний митець, художник, поет, скульптор, архітектор епохи Відродження, молодший сучасник Леонардо да Вінчі – Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Сьогодні, 6 березня, відзначають 540 років із дня його народження.
Хочу, дорогі мої читачі, познайомити Вас із найбільш відомими роботами талановитого митця. Будь ласка,
вслухайтеся в невимовне, зумійте побачити невидиме, упіймайте думку митця і, як казав К.Станіславський, "умійте любити мистецтво в собі, а не себе в мистецтві". Отож, насолоджуйтесь прекрасним! Ось одна видатна скульптура митця, на ній зображена Божа Марія, яка тримає на руках знятого з хреста мертвого Ісуса. Скульптура називається “Оплакування Христа”. Копії цієї роботи можна знайти у багатьох католицьких церквах Західної Європи.
Це скульптурне зображення великого єврейського пророка Мойсея. Цікаво, що на скульптурі пророк зображений із ріжками. Так його відтворив Мікеланджело через дещо неправильний переклад саме кількох рядків Старого Завіту. Там, де мова йшла про Мойсея, в оригінальному тексті Тори на івриті було сказано, “що євреям було важко дивитись на обличчя Мойсея, бо воно світилось променями”, однак слово “промені” на івриті має кілька значень, одне з яких якраз ріг. Це під впливом споглядання в Італії цієї скульптури І.Франко створив геніальну поему "Мойсей".
Усі скульптури Мікеланджело були зроблені з мармуру. За легендою, якось один чоловік спитав митця: - Як вам вдається робити такі чудові скульптури з цих шматків мармуру? – О, дуже просто! – відповів митець і додав: -Я лише беру шматок мармуру і відсікаю з нього все зайве.
Окрім скульптур, Мікеланджело прославився ще й як архітектор, це саме він спроектував прекрасний собор святого Петра у Римі.
Але найбільшу заслугу та славу йому приніс знаменитий розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані. У 1508 році Мікеланджело був запрошений Папою Римським Юлієм ІІ до Риму, де Папа доручив митцю розмалювати стелю славетної Сікстинської капели. Сама Сікстинська капела була побудована у 1481 році архітектором Джордже де Дольче на замовлення Папи Римського Сікста ІV (звідси і назва “Сікстинська”) та є однією з найвідоміших архітектурних пам’яток епохи Ренесансу.
Стеля Сікстинської капели – велике мистецьке творіння Мікеланджело, є плодом його безперервної та важкої праці, яка тривала протягом чотирьох років ( 1508 - 1512 ). Сам розпис стелі, яким займався майстер, був справжнісіньким героїчним вчинком, адже Мікеланджело доводилось його робити у дуже важких умовах, при поганому освітленні, лежачи на спині, на спеціальному помості. Площа стелі Сікстинської капели складає біля 600 квадратних метрів, на яких було намальовано близько 300 фігур. Розписом Мікеланджело займався один, без допомоги, а замовник роботи – Папа Римський Юлій ІІ виявився дуже нетерплячим та постійно турбував майстра, бажаючи бачити, як іде робота. Кажуть, навіть якось розгніваний художник скинув зі свого помосту дошки на Папу, що дошкуляв йому своїми зауваженнями .
Сподіваюсь, що Мікеланджело не залишив Вас байдужими. Адже світ його мистецтва(та, зрештою, не тільки його) несе людям культуру і вихованість, робить усіх більш духовними та доброзичливими!
Шановні читачі! Пропоную Вам
поглибити знання про історію виникнення
української мови, поринути у безмежний простір рідного
слова і, зрештою, відчути себе патріотом своєї держави.
Наше минуле – це біосоціокорінь
українців-русів-укрів-кравенців, що сягає тисячоліть. Більшовицький режим
укоротив нам той корінь до 14 ст.(радянська наука вважає за початок існування
української мови саме це століття, бо відтоді починається тріумфальна історія
Московської держави). Хоча історії невідомо такого факту, щоб за якихось 6оо
років з’явився етнос і сформувалась мова . Тож доводиться пірнати до витоків
українського слова – і то не в нашу еру, а принаймні – в археологічні культури, де натрапляємо на предмети із сучасним національним орнаментом,
інструменти(сопілка, флейта), дохристиянські письмові згадки. Останніми роками в Україні з’являються публікації, автори
яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Вони
вказують, що українська – одна з найперших індоєвропейськихмов,
а наш народ – один із найстаріших державних етносів.Поглиблюється вивчення
спорідненості української мови з
санскритом – літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років
тому проживали в північному Причорномор’ї. Наприклад, англійський учений,
археолог , мовознавець Монард Вуллі у праці «Початки цивілізації історії
людства» вказував: «Усі племена аріїв вийшли з українських земель і були
творцями нових держав та їх культури на всіх землях, де б вони не поселилися».
Професор Гіршмен(Сорбонна,Париж) пише:
«Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного
моря».
Історик Георг Біббі у монографії «Чотири тисячі років тому»
помістив «Карту правітчизни народів» , на якій зображена територія України .
Індійський учений, філолог, історик Кішатур Шапівазаріяра
наголошував: «Санскрит є вічно вартісною мовою , священною - мовою від самого Бога».
То де ж вона, ця мова, книги, писані нею ? Аж в Індії! У
лабіринтах Гімалаїв. І так, найдавніша мова планети Земля санскрит має пряму
дотичність до України, тому ми її називаємо праукраїнською,
праіндоєвропейською .Цією мовою написані «Ріг веди» - священні книги , закони
буття. Узяти до рук і розгорнути ці 7 книг ми не можемо, бо не існує
українського перекладу. В останні роки працює над словником львівський
санскритолог Василь Кобилюх(до речі, мені поталанило слухати лекцію цього вченого та А. Гумницької щодо дотичності української мови до санскриту, тому ділюсь із Вами деякими відкриттями!).
Англійські дослідники вказують, що у
«Ведах» згадується рослинний і тваринний
світ, що належить простору на захід від Уралу та смузі земель на північ від
Чорного моря.
А які ж лексеми живцем побутують із санскриту в Україні ? Це
прізвища: Балбир, Крішненко, Мазепа, Мамшур, Динда, Шандра, Гупало,
Хмель та інші ; назви сіл та міст:Канів, Чигирин, Умань.
Такі знайомі змалечку слова кожному із нас - тато, мама, дід, баба на санскриті звучать як тата,
мата, дада, баба; дарава –дерево,
багута-багато, весанта-весна, літойя-літо, шарада-осінь, кута-кут,
вар-варити. До речі, слово Україна походить із санскритського уґра – сильна ,
могутня держава!
Тому з упевненістю можемо сказати нашим ворогам: МИ Є! Бо були тут споконвіку! І свою історію та її
мелодійне, божественне Слово нікому не віддамо! Воістину мав рацію поет
В.Самійленко :
І на
зло ворогам засіяла вона, як алмаз дорогий, як та зоря ясна. І сіятиме вік,
поки сонце стоїть, і лихим ворогам буде очі сліпить...
Дорогі мої друзі та читачі, признавайтеся: без чиєї книжки не можете заснути? Від
сторінок якого твору не в силі відірватися навіть на роботі? Товстезний том якого письменника тягаєте зі собою повсюди, щоб принагідно
“підчитати” в авто чи в маршрутному таксі? Чому я так прискіпливо про це у Вас випитую? Просто
переймаюся тим, аби Ви не втратили нагоду засвідчити улюбленому письменникові
своє захоплення. Адже третього березня увесь книжковий світ відзначає Всесвітній
день письменника.
Свято це ще молоде, почало свій відлік із 1986 року, коли
рішення про його відзначення ухвалив 48-й конгрес ПЕН-клубу Міжнародного
об’єднання письменників. Абревіатура у назві цієї організації утворена від
перших літер англійських слів: “poets” ─ поети, “essayists” ─ есеїсти,
“novelists” ─ романісти. Крім цього, вона збігається з англійським словом “pen”,
тобто ручка. Організацію було засновано у 1921 році, першим президентом її став
Джон Голсуорсі. 1923 року філіали клубу було відкрито в 11 країнах, а нині його
представництва діють у 130-ти, у тому числі й в Україні. ПЕН-клуб “виступає на
захист принципів свободи інформації в кожній країні та між усіма державами”.
Не будемо сперечатися ─ захищати принципи свободи слова потрібно.
Але сподіваємося, що у день професійного свята письменників захищати потрібно
буде саме їх ─ від надмірної уваги читачів, видавців і всіх, хто не уявляє
свого життя без книги.
І хоча держава не підтримує українське книговидавництво,
не діє сьогодні і програма «Українська книжка», проте літературних новинок не бракує
і зацікавлення до української книжки таки є. Найбільш популярними є твори таких письменників: Ю. Винничука, В. Шкляра, М. Матіос, С. Жадана, І. Роздобудько.
Сьогодні я вітаю своїх друзів - талановитих митців слова, а також своїх учнів, тих, що активно взялися за перо і роблять перші кроки. Бажаю, аби Муза Вас не покидала, щоби народжувалися нові й нові образи. Хай любов зігріває кожну літеру, написану Вами . Хай все, що виходить з-під Вашого пера, буде красивим та неповторним. Таким, щоб завжди читачам захотілося сховатися в обіймах Ваших слів.
Весняні мелодії Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії. Леся Українка
Зиму ще трохи видно на вулицях, але в повітрі вже
давненько витає солодкуватий запах весни і паморочить наші голови. І хай
навіть сьогодні холодний і швидкий вітер ще кружляє у повітрі, злітає в небо і дратує хмарини, але ми знаємо, що зовсім скоро лагідне сонце пробудить приспані надії, зігріє кожну самотню душу своїм теплом, подарує весняну мелодію усім: випадковому перехожому, дітлахам, невгамовним цвіркунам і... Вам, мої дорогі читачі. Чуєте, як бринить мелодія весни ? Прислухайтесь до її голосу і зумійте донести це диво до свого серця ! Сьогодні, у перший весняний день, дарую кожному букетик ніжних квітів, що пробуджують найкращі почуття!
.jpg)
.jpg)
.jpg)
